За відкриттям ринку землі по урядовій моделі причаївся меркантильний інтерес аграрних олігархів

Від допуску іноземців пайовики і економіка України нічого не виграють. А от за відкриттям ринку по урядовій моделі справді стоїть меркантильний інтерес, але не малих та середніх фермерів, а аграрних олігархів, які продали частину своїх компаній іноземцям, пише заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Михайло Соколов в колонці на “Економічній Правді”.

Михайло Соколов, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради в колонці на “Економічній Правді”.

“Уряд вніс до Верховної Ради України законопроект №2178, яким скасовується дія мораторію на продаж с/г землі в Україні. Його вже включили в порядок денний сесії та мають розглянути найближчим часом.

Однак згідно з ним, право купувати землю отримують компанії, які зареєстровані за законодавством України, але власниками яких можуть виявитися іноземці.

І уряд та іноземні організації в один голос наполягають на тому, що іноземні компанії повинні отримати право купувати українські с/г землі. Мовляв, це потрібно для того, щоб максимально підвищити ціну покупки с/г землі у пайовиків та їх спадкоємців, яких близько 7 млн”, – пише Михайло Соколов.

“Здавалося б, логіка залізна, а протести середніх і малих аграріїв спричинені лише їх особистим корисливим інтересом – небажанням конкурувати з іноземцями. Але це не так.

У залізній логіці є вада: від допуску іноземців пайовики та економіка нічого не виграють. А от за відкриттям ринку по урядовій моделі справді стоїть меркантильний інтерес, але не малих та середніх фермерів, а аграрних олігархів, які продали частину своїх компаній іноземцям”, – зазначив заступник голови ВАР

“П’ять з шести найбільших аграрних холдингів України: “Кернел”, МХП, “Агропросперіс”, “Астарта”, “Мрія” мають серед акціонерів іноземні компанії.

Якщо ринок с/г земель буде відкритий тільки для українців, вони не зможуть її купувати, тоді як їх чисто українські конкуренти землю купуватимуть.

Очевидно, що це ставить під питання майбутнє цих компаній, а значить, ціна їх акцій буде знижуватися, як і статки їх господарів-засновників”, – пише Соколов.

“Більше того: в довгостроковій перспективі вони будуть змушені або переорієнтуватися на переробку с/г продукції, або піти з аграрного ринку.

Нові господарі землі будуть суттєво відрізнятися від нинішніх пайовиків. Вони сконцентрують у своїх руках ділянки землі розміром з поле – 50-200 га, що збільшить їх ринкову силу.

Такі ділянки цікаві всім с/г виробникам, на відміну від самотнього паю з середнім розміром у 4 га посеред чужого поля.

У результаті холдингам доведеться віддати господарям землі всю земельну ренту, залишивши собі лише підприємницький дохід.

А як підприємці вони програють власникам середніх господарств, які особисто об’їжджають свої поля, перевіряють техніку, стежать за роботою співробітників, іншими словами, не страждають від проблеми агента – господар в середньому краще веде бізнес, ніж найнятий менеджер (агент)”, – зазначає експерт.

“Окрім допуску іноземців, великим холдингам необхідна ще і можливість придбати у власність земельний банк, аналогічний за розмірами тому, що вони обробляють зараз.

Звичайно, вони хотіли б більше, ніж дозволена урядовим законопроектом верхня межа – 200 тис га в одні руки, однак, і вона дуже велика.

Статистика показує, що країні було б вигідно обмежити їх апетити максимум 50 тис га. Справа в тому, що якщо у господарствах до 50 тис га в середньому зайнято 2,2 людини на 100 га, то у тих, хто перевищує цей ліміт, вже 1,1, тобто, в два рази менше”, – додає Соколов.

“Якщо піти шляхом відкриття ринку с/г земель для іноземців, чого, до речі, не робив жоден наш східноєвропейський сусід, то великі холдинги продовжать нарощувати свій земельний банк, поступово видавлюючи своїх малих конкурентів.

На кожних 100 гектарах, що підуть від середніх і малих господарств до холдингів ми втратимо, як мінімум, одне робоче місце.

При 20 млн га легально оброблюваних с/г земель, 60% яких обробляють середні господарства, мова буде йти про 120 тис робочих місць, а з урахуванням малих господарств, ціна питання перевищить 150 тис”, – додає заступник голови ВАР.

“Якщо ж ми візьмемо всі 40,5 млн га українських с/г угідь то ціна латифундизації країни гарантовано перевищить 300 тис легальних і нелегальних робочих місць.

Однак справа не тільки в робочих місцях. Справа також і в податках – чим більше зайнято людей, тим більше податків надходить до місцевого бюджету і навпаки. Крім того, середні і малі фермери живуть там, де розташоване їх господарство, тобто в селі.

Вони хочеш-не-хочеш виявляються занурені в його проблеми і всюди, окрім податків, підтримують місцеві школи, спортивні команди, ремонт доріг, все те, що прийнято називати соціальною сферою села.

Оцінити це в грошах складно тому, що про такі витрати ніхто не звітує. Однак є неформальний показник прийнятного рівня “соціального” навантаження – 100 грн з гектара. Що становить близько 1,2 млрд грн по всій країні тільки від середніх господарств”, – додає Соколов.

“Тож не дивно, що жити в селах, де працюють холдинги, в середньому, гірше, ніж в селах, де землю обробляють українські середні та малі аграрії.

Тому більшість пайовиків виступають проти дозволу іноземцям купувати землю.

Вони на власному досвіді знають, до чого це призведе. І що їх сумарні втрати виявляться значно вищими, ніж виграш у ціні землі. При цьому не важливо: продав ти сам свою землю чи ні, головне що її продали твої сусіди”, – переконаний заступник голови ВАР.

 

SEEDS.org.ua  за інформацією Економічна Правда

Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook Instagram
Youtube та Підписуйтесь!