Які перспективи вертикального фермерства у Східній Європі? – думка фахівця
“Вертикальні ферми”, “Вертикалки” – ці слова буквально увірвалися в інформаційний простір буквально в останні кілька років. Перші проєкти вертикальних ферм вже з’явилися в Україні, Молдові, Грузії та інших країнах регіону, хоча в Узбекистані чи Таджикистані про них поки що майже нічого невідомо, пише SEEDS.
Андрій Ярмак, економіст інвестиційного департаменту Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), у своїй презентації «Вертикальні ферми – чи мають майбутнє? Стратегії створення вертикальних ферм» дав відповідь на головне питання – чим викликаний інтерес до вертикального фермерства і яким може бути майбутнє подібних проєктів. Онлайн конференція “Вертикальні ферми: стратегії розвитку, робочі бізнес-моделі та ризики” була організована проєктом ФАО та ЄБРР “Кліматично оптимізовані цифрові рішення для виробництва фруктів та овочів” за підтримки EastFruit та Sapienza Media.
Насамперед Андрій Ярмак звернув увагу, що ідея вирощування овочів та фруктів у вертикальних фермах виникла через дуже об’єктивні причини. Адже площа сільгоспземель у світі щохвилини знижується на 23 гектари, а за три роки втрачається приблизно стільки ж продуктивної землі, як у найбільшій аграрній країні Європи – Україні. При цьому населення Землі росте зі швидкістю 5,5 млн жителів на місяць (дві України за рік!), і цих людей треба годувати. А отже, сільськогосподарської землі потрібно більше, а не менше.Але це якщо нічого не змінювати у технологіях, звичайно.
Також дуже важливо розуміти, що клімат змінюється, що призводить до втрат урожаїв. Люди все рідше хочуть працювати у складних умовах у полі чи в саду, населення масово переїжджає із сільської місцевості до міст, а логістика забезпечення їхньою продукцією значно ускладнюється.
Вертикальні фермери, на думку Андрія Ярмака, допомагають щонайменше теоретично частково розв’язувати ці проблеми. Щоправда, поки що є серйозна перешкода у вигляді високої вартості цих рішень і малого досвіду у розвитку технологій вертикального фермерства.
Проте в Україні, Грузії, Молдові та інших країнах вже є комерційно успішні проєкти, які працюють та заробляють гроші. Експерти ФАО провели дослідження, щоб визначити, що ж відрізняє успішні проєкти.
За словами Андрія Ярмака, успішні проєкти, як правило, відрізняються системними підходами до маркетингу (оптимізація каналів збуту з урахуванням специфіки продукції та обсягу), правильним вибором культур з акцентом на унікальність (дорогі культури з коротким циклом виробництва та майже повною відсутністю конкуренції), ефектом синергії (коли бізнес з виробництва комбінується з іншим, як, наприклад, ресторанний або енергетичний), і, що найважливіше, наявністю власних глибоких знань та досвіду в агрономії або технологіях, які є важливими для вертикального фермерства (освітлення, енергетика, зрошення тощо).Також успішність проєкту визначається значною мірою місцем виробництва – це має бути місто з порівняно високими доходами у населення та з розвиненим сегментом громадського харчування та туризму (ХоРеКа).
«Цікаво відзначити, що головна перевага вертикальних ферм – високий рівень інтересу до них з боку великих інвесторів є, одночасно, і найбільшою їх проблемою. Адже більшість великих інвесторів не заглиблюються у деталі технологій і не привносять до проєкту жодних знань та досвіду, а просто надають фінансування, яке я називаю «нетерплячими грошима». Вони просто хочуть отримати максимально швидке та високе повернення своїх інвестицій. А оскільки технології вертикального фермерства поки що не відпрацьовані, так само як і не відпрацьовані всі канали маркетингу продукції, це призводить до безлічі проблем і банкрутств у цій галузі в глобальному масштабі», – каже Андрій Ярмак.
Зокрема він називає низку найбільш поширених причин банкрутства вертикальних ферм:
– «переінвестування» – коли інвестор намагається вкластися відразу у всі можливі елементи технологій, які є критично важливими та лише призводять до зростання вартості проєкту;
– «все й одразу» – коли одразу ж створюється масштабний проєкт з великими обсягами виробництва, без обкатки технологій на невеликих площах;
– низьке співвідношення виручки до інвестицій через погано продуманий маркетинг або неправильний вибір продукції;
– різке зростання витрат на електроенергію стосовно того, що планувалося, оскільки майже всі проєкти не генерують енергію самостійно;
– дефіцит агрономічних знань у засновників проєкту та менеджерів вертикальних ферм, який не можуть замінити навіть найкращі технології автоматизації процесів;
– «нетерплячі гроші» – коли проєкту не надається права на помилку, що призводить до повної втрати інвестицій.
Далі експерт розповідає, що на прикладі західного регіону України, як можна вибрати культуру для вирощування у вертикальній фермі. Для початку експерти проєкту EastFruit провели у жовтні 2022 року аналіз роздрібних цін на культури з коротким циклом вирощування (20-50 днів). Найвищі ціни були на їстівні квіти. Далі, з великим відривом, йшли такі товари: мікрогрін, тархун або естрагон, свіжий базилік різних видів, м’ята, шпинат, бебі-мікс салатів, салати листові, кінза та рукола. Найнижчі ціни були на традиційну зелень – кріп та петрушку.
Однак висока ціна не гарантує високих продажів, тому важливо приєднати до аналізу фактор обсягів ринку. Тут, очікувано, найвищі показали були найдешевші продукти. Однак оптимальне співвідношення ціни та обсягу ринку спостерігалося для таких товарів, як естрагон, базилік та м’ята, а також різні види салатів. Однак тут все залежить від масштабів проєкту, і кожен має робити вибір, з огляду на власні параметри бізнесу.
Звичайно, це лише перший крок у визначенні того, що вирощувати.Далі необхідно включатися в роботу з представниками сегмента ХоРеКа, щоб зрозуміти, які позиції є унікальними та найціннішими. Тут вже важливо зрозуміти, за якою з позицій спостерігається висока питома вага імпортної продукції (а отже транспорт дорогий + можливі проблеми зі свіжістю та якістю). Також важливо зрозуміти, які види продукції мають найбільші проблеми зі свіжістю та смаком, адже смачний свіжий салат може стати причиною, через яку люди повертатимуться до конкретного ресторану, якщо він отримуватиме продукцію щодня з вертикальної ферми, розташованої поруч. Ну і багато етнічних ресторанів можуть вимагати широкого асортименту зелені, яку просто неможливо знайти на ринку.
Читайте також: Українська інноваційна вертикальна ферма Green Wave Organic виробляє півтори тисячі кг продукції щодня
До речі, вірне і протилежне – якщо запропонувати ринку широкий асортимент зелені цілий рік – це може допомогти ресторанам розширити меню, ввівши до неї салати та страви, які раніше ресторан запропонувати не міг. Прикладом такого підходу є вертикальна ферма Space Farms в Грузії, яка знаходиться прямо в ресторані.
Звичайно, зараз технології вертикального фермера лише починають розвиватися, що обмежує спектр культур, які можуть вирощуватися в них. Однак у майбутньому, у міру здешевлення технологій та їх удосконалення, відкриватимуться нові можливості. Тому вертикальні ферми — це й майбутнє, і водночас уже реально прибутковий та стійкий бізнес за розумного підходу до нього.
Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook InstagramYoutube та Підписуйтесь!