Андрій Петков з Одеської області в рослинництві 5 років, за цей час він серйозно зайнявся лохиною, зараз ще вирощує фісташки і батат. Він постійно експериментує, накопичуючи досвід і знання. Детальніше про це читайте на SEEDs.
За освітою Андрій – судновий механік (закінчив Одеський морський національний університет), працює інженером на підприємстві електромереж. А ось, в рослинництві, мабуть, і криється його справжнє «я», його істинний інтерес. Лохина віддає перевагу прохолодним регіони, і тому вважається, що в південній степовій зоні вона навряд чи приживеться.
Але Андрій ризикнув. Ділянку в п’ять соток він засадив лохиною. Результат перевершив всі очікування: з одного куща фермер зібрав до півтора кілограмів ягід. Після цього він вирішив вирощувати сизу ягоду в промислових обсягах.
Посадковий матеріал фермер придбав в Польщі: це були крихітні рослинки лохини, розмножені сучасним методом інвітро (з пробірки). Цього року Андрій висадив їх на ділянці в 80 соток. З п’яти тисяч саджанців близько 150 загинули, решта ж добре прижилися, і навіть дали перші плоди – всього більше 350 кілограмів ягід. Це при тому, що кущики ще маленькі, деякі давали всього 20-30 грамів. Але це тільки початок. Для порівняння, з п’яти соток лохини, що ростуть біля будинку, Андрій зібрав цього літа теж 350 кг.
Ягоди Андрій реалізовував на ізмаїльському центральному ринку. Так що, в цьому році тут вперше з’явилася в продажу лохина. Ціна на екзотичну ягоду, безумовно, кусалася: перша взагалі йшла по 400 грн. Потім вартість її трохи знизилася – оптова коливалася від 90 до 250 грн. У день, за словами фермера, йшло по 15-20 кг, і навіть не вистачало.
Можна було б сказати, що на ізмаїльському ринку в минулому сезоні правила бал лохина Петкова, але це було б не зовсім правдою. З початком збору ягоди (цей період настає в другій половині червня і триває 3-5 тижнів) в Ізмаїл стали завозити лохину з Румунії. Так що, у нашого фермера з’явився конкурент, який, правда, не дуже вплинув на збут – закордонна ягода виявилася не такою смачною.
До слова, в Україні лохину вирощують у Вінницькій, Житомирській, Київській та Закарпатській областях.
Висока вартість ягоди цілком виправдана. По-перше, вирощування її вимагає великого обсягу води. По-друге, в обробленні цієї ніжної культури використовується ручна праця – від висадки і прополки, до збору врожаю. По-третє, лохина – дуже примхлива ягода, збирати її непросто, оскільки вона з легкістю пошкоджується, а це означає втрату товарного виду. І, по-четверте, лохина любить прохолоду, і при температурі вище 30°С вона просто припиняє своє зростання. А з настанням більшої спеки розмір її ягід зменшується. Тобто, найкрасивіша і смачна ягода – це та, що дозріває першою.
Лохина – не єдина культура, якою всерйоз зацікавився ізмаїльський підприємець. У планах у нього – і виробництво фісташки. У нинішньому році Андрій висадив на півтора гектарах землі чотири сотні сіянців горіха, які згодом послужать прищепом (деревами, на яких будуть прищеплювати фісташки). Прищепа ж – сортові бруньки – фермер думає привозити з Узбекистану. Це буде непросто, говорить ізмаїльчанин, адже з моменту обрізки до щеплення бруньки має пройти не більше двох діб.
Однак і початковий етап – пророщування насіння – не обійшовся без неприємних сюрпризів: з тисячі придбаних горішків паростки дали менше половини. На початку літа їх висадили у відкритий ґрунт. Сіянці прижилися. Щоб захистити їх від зайців, навколо кожного встановили кілочки і обернули сіткою. На жаль, виявилося, що головний ворог фермера – зовсім не зайці, а люди, які крадуть сіянці …
Фісташка як культура цікава з двох основних причин: вона добре росте в посушливих регіонах і практично не вимагає поливу. Це раз. І два – фісташкові горіхи добре оцінюються на ринку. Але є і кілька складнощів. Дерева починають плодоносити через 6-7 років. Крім того, фісташка – дерево дводомне, а це значить, що при закладці саду необхідно правильно розрахувати співвідношення чоловічих і жіночих дерев. Перших має бути всього 10 відсотків.
Надихаючою новиною для Андрія послужила інформація про те, що в Одеському ботанічному саду з 1939 року зростає фісташка – чоловіче і жіноче дерева. І вона постійно (за винятком нинішнього року) плодоносить. Так що, шанси на те, що в Бессарабії в найближчому майбутньому почнуть виробляти фісташкові горіхи, досить великі. Головне, щоб погода не підводила: час дозрівання фісташки – вересень-жовтень.
А ось вирощування якої культури не вимагає довгого очікування, так це батата – коренеплоду, відомого під назвою «солодка картопля». Зовні він являє собою потовщені кореневища довжиною до 30 см. Сорти батата відрізняються по забарвленню м’якоті і формі.
Використовують коренеплід для приготування різних страв. Батат запікають, смажать, варять і навіть їдять сирим.
Андрій Петков в цьому році вирішив випробувати, як піде незвичний для Ізмаїла плід, чи буде попит на нього. Для початку висадив батат всього на двох сотках. І все вийшло. З невеликої ділянки вдалося зібрати 350 кг плодів.
На наступний рік під солодку картоплю фермер планує виділити 80 соток. Доглядати за бататом нескладно, єдина умова – він дуже любить воду, і чим більше вологи отримає рослина, тим вище буде урожай. На ринку ціна на коренеплід тримається в межах 35-45 грн за кілограм.
Цього року Андрій Петков висадив чотири сорти батату. Всі в сім’ї підприємця випробувались в приготуванні і зробили висновки: плоди, у яких м’якоть білого кольору, – найсоковитіші і врожайні. Помаранчеві за смаком нагадують морква або гарбуз (багаті бета-каротином), а фіолетові – більш сухі, їх краще використовувати для прикраси блюд.
За словами фермера, в цілому він задоволений результатом обробітку батата, і в наступному році збирається зробити на нього ставку. Єдине, що викликає занепокоєння – це попит на товар, про який в регіоні відомо поки небагато.
Поки сільське господарство не є основним джерелом доходу сім’ї Андрія Петкова, але в майбутньому молода людина планує повністю присвятити себе фермерству, про який він мріяв з дитинства.
Youtube та Підписуйтесь!