Все, що треба знати фермеру про вирощування гарбуза на насіння: сорти, технології, збирання врожаю

Гарбуз – одна з найбільш урожайних і рентабельних культур. За оптимальних умов для росту, правильної технології вирощування урожайність його сягає 50–70 т/га, і це не найвища межа.

В Україні вирощують три види гарбуза – твердокорий ( C. pepo L. ), крупноплідний ( C. maxima Duch. ) і мускатний ( C. moschata Duch. ). Але задля виробництва насіння як основної продукції вирощують сорти перших двох видів. Від ботанічного виду залежить не тільки урожайність гарбузового насіння, а й його жирно-кислотний склад.

Головним елементом у кожній технології є сортимент. Від того, чи правильно він буде підібраний, залежить основний відсоток успіху в виробництві насіння.

Особливістю сучасної технології вирощування гарбуза на насіння є саме високопродуктивні сорти. Сильні позиції на ринку мають Український багатоплідний. Вид твердокорий. Сорт ранньостиглий (від сходів до достигання 88–109 діб). Стебло довге, 3–4 м. Плоди оберненояйцеподібні і короткоовальні, слаборебристі, жовто-помаранчеві з широкими темно-зеленими смугами, які поступово набувають помаранчевого забарвлення. Кора дерев’яниста. М’якуш світло-помаранчевий, хрумкий, товщиною 3–5 см. Вміст сухої речовини в плодах – 6,0–10,5%, цукрів 5–6%, каротину 2,1–3,2 мг%. Середн­я маса плода – 5–8 кг. Насіння жовто-кремове, маса 1000 штук – 190–230 г. Урожайність плодів – 21,7–40 т/га, насіння – 500–600 кг/га. Сорт посухостійкий. Столового і насіннєвого призначення.рти гарбузів на насіння української селекції: Український багатоплідний, Лель, Народний, Валок, Гамлет і Світень, які за своїми характеристиками задовольнять найвибагливішого виробника насіння з різними напрямками його використання.

Лель. Вид твердокорий. Сорт ранньостиглий (від сходів до достигання 90–100 діб). Кущовий. Плоди сплюснуті, гладенькі, слаборебристі, жовто-оранжеві з широкими темно-зеленими смугами, які поступово набувають помаранчевого забарвлення. Кора дерев’яниста. М’якуш помаранчевий, хрумкий, товщина 4–5 см. Вміст сухої речовини в плодах – 6,0–8,0%, цукрів – 4–5%, каротину – 3–5 мг%. Середня маса плода – 3–4 кг. Насіння жовто-кремове, маса 1000 шт. 180–250 г. Урожайність плодів – 30 т/га, насіння – 600–800 кг/га. Сорт посухостійкий, високопридатний для механізованого вирощування і збирання комбайнами за рахунок кущової форми рослин. Столового і насіннєвого призначення.

Народний. Вид крупноплідний. Сорт середньостиглий (118–120 діб). Довгостебловий, головне стебло завдовжки понад три метри. Плоди слабосплюснуті, іноді округлі, середні та крупні за розмірами і вагою (7–15 кг, окремі до 20–40 кг). Кора м’яка, рожевувато-помаранчевого кольору. М’якуш жовтувато-помаранчевий, товщиною 5–6 см, крихкий, Вміст сухої речовини 4–6%, цукрів – 3,3%, каротину – 4,4 мг%. Насіння біле, крупне, маса 1000 штук – 330–400 г. Урожайність плодів – 50–60 т/га, насіння – 600–800 кг/га. Столового і насіннєвого призначення.

Валок. Вид крупноплідний. Сорт середньостиглий (110–120 діб). Кущовий. Плоди слабосплюснуті, слабосегментовані, дрібні та середні масою 3,5–5,0 кг. Забарвлення кори плода сіре. М’якуш блідо-помаранчевий, нещільний, товщина 3–5 см. Вміст сухої речовини в плодах – 6–8%, цукрів – 5–6%, каротину – 5–7 мг%. Насіння біле, крупне, маса 1000 штук – 330–418 г. Урожайність плодів – 35–60 т/га, насіння – 700–800 кг/га. Сорт кормовий і для виробництва товарного насіння. Рослини сорту формують по довжині рядка природні валки плодів.

Світень. Вид крупноплідний. Сорт середньостиглий (115–120 діб). Кущовий. Плоди слабосплюснуті, слабосегментовані, дрібні та середні масою 2,5–5,1 кг. Забарвлення кори плода світло-сіре. М’якуш блідо-помаранчевий, нещільний, товщина 3–5 см. Вміст сухої речовини в плодах – 5–8%, цукрів – 4–6%, каротину – 2–8 мг%. Насіння біле, крупне, маса 1000 штук – 280–350 г. Урожайність плодів – 35–48 т/га, насіння – 600–800 кг/га. Сорт універсальний і для виробництва товарного насіння. Рослини сорту формують по довжині рядка природні валки плодів.

Гамлет. Вид твердокорий. Сорт ранньостиглий (до достигання 84–90 діб). Короткоплетистий, голонасінний. Плоди округло-сплюснуті, гладенькі, слаборебрист

ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ ГАРБУЗА

Окрім сорту, важливим також є ретельне дотримання кожного з технологічних елементів (прийомів) в процесі технологія вирощування гарбузів.

Посіви гарбуза слід розміщувати на ґрунтах легкого механічного складу з рН 6,0–7,0. Найкращими попередниками є озима пшениця, багаторічні трави, кукурудза на зелений корм і зернобобові. Повертати посіви баштанних культур на попереднє місце вирощування, а також розміщувати після інших культур родини гарбузових рекомендується не раніше ніж через 6–8 років.

При сучасній технології вирощування гарбузів для підвищення ефективності виробництва насіння під гарбуз вносять як органічні, так і мінеральні добрива.

Органічні добрива слід вносити під зяблеву оранку (свіжий гній під гарбуз застосовувати не можна), а мінеральні – під зяблеву оранку, при посіві та в підживлення.

, жовто-помаранчеві. Кора дерев’яниста. М’якуш кремовий, хрумкий, товщина 3–4 см. Вміст сухої речовини у плодах – 6,9–7,0%, цукрів 4–5%, каротину 3–5 мг%. Середня маса плода – 2,6–4,2 кг. Насіння голе, зелене, маса 1000 штук – 178–250 г. Урожайність плодів – 31–40 т/га, насіння – 490–580 кг/га. Сорт посухостійкий, високопридатний для механізованого вирощування і збирання комбайнами за рахунок кущової форми рослин. Основне призначення сорту – використання в олійно-жировій і кондитерській промисловості.

Калійні та фосфорні мінеральні добрива доцільно використовувати восени під оранку або ранньовесняну культивацію. Азотні – тільки навесні під першу культивацію та при підживленні.

Особливу увагу необхідно приділяти обробітку ґрунту під майбутній посів, який завжди треба починати із лущення. Лущення зберігає вологу в районах нестійкого зволоження, а в зоні достатнього забезпечення опадами дає змогу уникнути ущільнення орного шару. Крім того, воно провокує проростання бур’янів і покращує вбирання опадів. Лущення стерньових залишків на глибину 8–10 слід проводити дисковими лущильниками. Після пізньозбираних попередників (томат, перець, баклажан та інші) одразу після збирання врожаю необхідно подрібнити стерньові залишки дисковою бороною на глибину 10–12 см у двох напрямках. Через 10–15 діб поле потрібно зорати на глибину 27–30 см.

На глибоко зораному ґрунті краще розвиваються корені. Оранку зябу бажано проводити, коли ґрунт достиг і добре кришиться. Для попередження дефляції ґрунтів, крім традиційної оранки, доцільно застосовувати безвідвальний глибокий плоскорізний обробіток.

Боронування необхідно проводити як самостійну операцію для зменшення випаровування вологи та вирівнювання поверхні ґрунту, створення крихкого верхнього шару, а за наявності бур’янів – їх знищення.

Першу весняну культивацію слід проводити навісними культиваторами (наприклад, КПС-4, КПН-4Г) та іншими комбінованими агрегатами і знаряддями сучасного типу на глибину 10–12 см поперек основного обробітку. Друга (передпосівна) культивація проводиться поперек попередньої й мілкіше, на глибину заробки насіння (7–8 см).

Якщо восени не встигли внести окремі види добрив, їх слід внести під першу культивацію, а під другу – гербіциди.

Необхідно враховувати, що за посівними якостями насіння гарбуза має відповідати вимогам ДСТУ 2240-93 – тоді й старт рослин буде потужнішим.

Для покращення посівних якостей насіння, підвищення його польової схожості та для запобігання ураженню хворобами перед сівбою потрібно провести калібрування насіння, а також обробити його мікроелементами, біостимуляторами та здійснити протруєння проти хвороб (антракноз, пероноспороз, фузаріозне в’янення, бактеріоз) і шкідників (дротянки, совки) згідно з діючим Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. Важливо попередньо прогріти насіння перед висівом при температурі 35–40°С впродовж 3–5 діб. Цей захід пришвидшує появу сходів на кілька днів.

Перед сівбою з метою рівномірного загортання насіння поле культивують та прикочують різними типами котків (гладенькими водоналивними (ЗКВГ-1,4 і СКГ-2), кільчасто-шпоровими (ЗККШ-6) і кільчасто-зубовими. Перезволожені ґрунти прикочувати не можна.

Для посіву використовують якісне насіння з високими сортовими та посівними показниками. Найбільш поширений спосіб сівби – широкорядний, з міжряддями 140, 180, 210, 280, 360 і 420 см. Для кращого механізованого обробітку міжрядь доцільно застосовувати також квадратно-гніздову та прямокутно-гніздову схеми сівби.

До вибору схеми сівби та площі живлення необхідно підходити диференційовано. Оптимальна площа живлення (при якій рослина нормально розвивається – формуються репродуктивні органи, проходять процеси бутонізації, цвітіння, зав’язування, запліднення та достигання) визначається біологією сорту (ранній чи пізній, кущовий чи довгостебловий), родючістю ґрунту, способом сівби, кліматичними особливостями зони та ін.

Необхідно знати, що зі збільшенням числа рослин на 1 га до певної межі дозрівання плодів прискорюється, урожай насіння зростає.

Оптимальною густотою стояння для довгостеблових сортів гарбуза (Український багатоплідний, Народний) є 9–11 тис. шт./га, з метою збільшення насіннєвої урожайності можливе загущення до 12–14 тис. шт./га (площа живлення при цьому становить 0,71–0,83 м²/росл.). Для кущових сортів гарбуза (Валок, Лель, Гамлет, Світень), вона становить близько 15 тис. шт./га, можливе загущення до 18 тис. шт./га (площа живлення при цьому становить 0,55 м²/росл.).

При більшому загущенні посівів пригнічуються ріст і розвиток рослин, збільшується відсоток нестандартних плодів із дрібним та несформованим насінням. Водночас при надмірно великій площі живлення рослини розвиваються нормально, але зменшується валовий урожай насіння, що знижує рентабельність вирощування гарбузів.

Також необхідно враховувати, що норма висіву залежить від розміру насіння і габітусу рослин різних сортів. Так, для довгостеблових сортів виду твердокорого і мускатного вона становить 3,2–4,5 кг/га. Для виду крупноплідного, сорти якого мають більше насіння, – до 5,5 кг/га. Для кущових сортів – 5,5–6,5 кг/га.

Велику увагу слід приділяти догляду за посівами, що складається з боронування, міжрядних розпушень, підживлень, прополювань і проріджування. Найкращий результат при вирощуванні плодів гарбуза на насіння отримують при проведенні не менше ніж трьох міжрядних обробітків ґрунту та мінімум одного прополювання.

В боротьбі з бур’янами дуже ефективні боронування посівів, які знижують забур’яненість посівів на 40–90%. Рослини гарбуза дуже чутливі до розпушення. Першу культивацію проводять при позначенні рядків або в фазу першого листка на глибину 10–12 см, другу – на глибину 8–10 см (фаза 3–5 листків), третю (під час формування огудини) та четверту (за необхідності) через 7–10 діб після попередньої – на глибину 6–8 см. Обов’язковим є формування густоти, причому зайві сходи зрізують біля основи стебла, а не вищипують, щоб не пошкодити коріння рослин, які ростуть поряд.

Ефективним прийомом є підживлення рослин мінеральними добривами в дозі N₁₅Р₁₅ в період шатрик – початок стеблування. Підживлення необхідно проводити одночасно з обробітками культиваторами рослинопідживлювачами КРН-4,2, КРН-5,6.

Отримати урожайність насіння, близьку до потенційної, можна лише за рахунок дотримання певних вимог. Однією з них є повноцінний захист проти хвороб, шкідників і бур’янів.

Досліджено і встановлено, що на сьогодні гарбуз в Україні найчастіше уражують грибні хвороби – борошниста роса, пероноспороз; бактеріальні – плямистість листків, бактеріоз; рідко – вірусні захворювання.

Iз гризучих шкідників особливо небезпечні дротяники (у вологих місцях) і несправжні дротяники (у посушливих умовах), які вигризають насіння та пошкоджують корінці молодих рослин. Такої шкоди завдає гусінь різних видів совок (підгризаючих, стеблових).

Надважливими заходами запобігання хворобам і шкідникам є застосування сівозмін; використання якісного з високою сортністю та чистотою посівного матеріалу; збирання врожаю з урахуванням усіх тонкощів процесу; ретельне знищення бур’янів; своєчасні технологічні операції при вирощуванні рослин. Звичайно, не обійтись і без пестицидів.

ЗБИРАННЯ ВРОЖАЮ ГАРБУЗА

Збирати гарбузи доцільно в один прийом при досяганні плодами біологічної стиглості. При збиранні великий економічний ефект дає механізований збір плодів у валки (замість ручного збирання в купи) валкоутворювачами ВБК-8, УПВ-8 (продуктивність при восьмиметровому захваті – 20–25 га за зміну). Наступною операцією технології машинного збирання є механізований підбір плодів із валків у транспортні засоби. Існує також технологія механізованого збирання із відокремленням насіння у полі.

Ступінь стиглості насіння гарбуза залежить від біологічних особливостей сорту і умов вирощування. При повній стиглості насіння плоди набувають характерного для сорту кольору, а насіння – певної вологості (не більше ніж 30–35%). У менш сприятливі роки при вологості насіння 40–45% плоди доцільно витримати 15–20 діб при температурі 15–17°С. При закладанні насіннєвого матеріалу на зберігання його вологість не повинна перевищувати 10%.

SEEDS.org.ua за матеріалами Aгроном

 

 

 

 

Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook Instagram
Youtube та Підписуйтесь!