Гуцульська овеча бриндзя — перший український продукт, який отримав захищене географічне зазначення, визнане на європейському рівні. Про його особливості та що ще варто скуштувати та придбати туристам на Закарпатті в інтерв’ю для SEEDS розповів заступник голови «Асоціації виробників традиційних карпатських високогірних сирів» та гід Василь Небела з Рахова.
Пан Василь утримує 20 овець. Він, зокрема, був долучений до створення магазину “Бриндзарня”, який працює як фізично, так і онлайн. Крім сирів через соцмережі продають гриби, карпатські чаї, трави та ін.
— Коли з’явилася «Асоціація виробників традиційних карпатських високогірних сирів»? Хто був ініціатором її створення?
— Нам допомогли в цьому європейці. Проєкт пропонували створити і на Львівщині, й на Івано-Франківщині, але там реагували пасивно. А рахівські вівчарі погодилися підтримати його. Асоціацію було створено у 2018 році, а географічне зазначення отримано – в 2019 році. Наразі до її складу входить 15 власників овець, 4 з яких вже є сертифікованими виробниками Гуцульської овечої бриндзі. Вони пройшли зовнішній та внутрішній контроль і мають право продавати продукт з такою захищеною назвою.
Бриндзя — перший український продукт, який отримав захищене географічне зазначення, визнане в ЄС. Досягти цього вдалося саме завдяки зусиллям «Асоціації виробників традиційних карпатських високогірних сирів». Головне наше завдання — популяризувати Гуцульську овечу бриндзю.
Бринзу в Україні виготовляє багато хто — від Одеси до Карпат. Але, наприклад, на Франківщині, Львівщині, в Чернівцях для виготовлення сиру овече молоко змішують з коров’ячим чи козячим. У нас на полонині не утримують корів. Гуцульську овечу бриндзю виготовляють лише з овечого молока.
— Який Ваш особистий внесок у створення асоціації та визнання географічного зазначення?
— Фірмову етикетку для Гуцульської овечої бриндзі розробляв я. Вона подібна до тої, яку розробили ще в 1932 році. Історичну етикетку ми віднайшли в архівах.
Наразі працюю гідом в асоціації. Одним з мої завдань є популяризація бриндзі. Я привожу групи туристів на полонини, показуємо та розповідаємо про виготовлення сирів, чим гуцульська овеча бриндзя відрізняється від інших сирів та ін. У нас на високогір’ї інші трави, інша природа, саме тут ми випасаємо овець, які дають унікальне молоко. Тому вважаємо свій продукт найкращою бринзою в Україні.
— Яким критеріям має відповідати виробник, щоб продавати бриндзю під захищеним географічним зазначенням?
— Виробник має утримувати та випасати овець на полонині в Карпатах, не нижче за 700 метрів над рівнем моря. Це має бути конкретна порода тварин — гірськокарпатські вівці. Наразі такий продукт виготовляють лише на Рахівщині.
Гуцульська овеча бриндзя відрізняється за смаком та запахом від тієї бринзи, до якої звик український споживач. Я бував на різних ярмарках у Львові, Києві і там багато хто дивується — мовляв, невже й така бринза буває.
Отримання географічного зазначення зробили продукт популярнішим. До цього півлітрова банка бриндзі вартувала 150 гривень, а зараз вже — 250 гривень. І до Нового року вона закінчується — все розкуповують.
— Чи експортуєте гуцульську овечу бриндзю?
— Ні, поки що не експортуємо. Цьому є багато причин. По-перше, не маємо достатньо обсягів для експорту — продаємо все на внутрішньому ринку. По-друге, немає жодних стимулів від держави ні щодо розширення виробництва, ні щодо виходу на експортні ринки. Але ми працюємо над цим.
— У «Бринзарні» продають й іншу місцеву продукцію. Розкажіть про неї.
— Бриндзю та інші сири ми продаємо від асоціації. А інші товари в «Бринзарні» (гриби, чай, трави, мед, настоянки та ін.) — це крафтова продукція мого власного виробництва. Маю пасіку, збираю для туристів лікарські трави, проводжу майстер-класи з їх збирання, розповідаю про користь трав.
Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook InstagramYoutube та Підписуйтесь!