Закарпаття має особливий колорит. Тут відпочивають душею і поринають з головою у неповторну природу гір та полонин. Та віднедавна українцям прийшовся до вподоби ще й смак Закарпаття. Незліченні гастро та агро-тури користуються серед туристів шаленим попитом. В чому секрет – розповів в ексклюзивному інтерв’ю для SEEDS експерт з розвитку закарпатського туризму Олександр Коваль.
– На Закарпатті сама природа приваблює туристів. Якого колориту додасть приставка “АГРО”? Чи є вже в планах певні місця, фірми, садиби для відвідування туристів?
– Приставка “Агро”, це ідентифікація – сільська місцевість. Відповідно в уяві туриста виникає село, гори, річка, вівці чи корови, ліс, натуральні продукти. Тому це сильний маркер, який здатний привернути увагу цільової групи.
Звісно, більшість туристів їде в міста, а через села просто проїжджають. Але наша мета – зупинити їх увагу, через демонстрацію продуктів: екскурсія, дегустація, майстер-клас з виготовлення сиру.
В Закарпатті ми об’єднали зусилля декількох виробників сиру, та утворили партнерство “Асоціацію сироварів Закарпаття”, де є виробники, та бажання разом розвивати тему сироваріння (а сьогодні це вже сир з 4-х видів молока: овече, коров’яче, козяче та буйволине).
“Сирний туризм Закарпаття” – знайомство з культурою виробництва традиційної молочної продукції Закарпаття, овечого, козячого, коров’ячого, буйволячого молока.
Для нас, це спеціалізований вид туризму, що має на меті дегустацію, споживання, купівлю сиру безпосередньо у виробника (на фермі, у спеціалізованому магазині, сироварні, дегустаційному залі, ярмарку чи фестивалі).
Тому ми активно просуваємо його на ринку туристичних послуг України. Сир вже став частиною гастрономічного туризму, десяток туроператорів щотижня організовують візити туристів на сироварні та, звісно, до виробників вина.
Сиро-винні тури – це тренд Закарпаття. Серед сироварів, лідером тут є “Селиська сироварня” (Хустський район).
Туристи, що відвідують господарства, зазвичай повертаються щонайменше через замовлення продукції. Агротуризм формує лояльність та збільшує продажі продукції фермерів на місці.
– За кордоном гастро-туризм чи не найпопулярніший з туристичних напрямків. Чи зможе Закарпаття стати гідним конкурентом, а з часом і осередком такого туризму в Україні?
– Що стосується іноземців, то є візити угорців, чехів, трохи німецькомовних гостей. Але попит зі сторони іноземців поки низький. Тут потрібно працювати над просуванням наших гастрономічних продуктів на міжнародному ринку. Але це задача туроператорів. І це питання часу.
– Плануєте починати з вітчизняних туристів?
– Звісно, головний акцент – це місцеві туристи. Закарпаття тут має серйозний досвід на ринку України та й немає проблем з комунікацією.
Принципи сирного туризму Закарпаття дуже прості: спробувати сир лише у місцях його виробництва по усій території Закарпатської області.
Як результат, турист зможе міцно зв’язати в своїй пам’яті та своїй уяві смак, аромат, технологічні особливості, унікальні характеристики, таємниці виробництва, історію, легенди, в залежності від району (низовина, гори), культури (бойківська, лемківська, гуцульська, долинянська, угорська, словацька, румунська та інша).
– Нещодавно на Закарпатті пройшов фестиваль бринзи, на якому обирали кращу з овець регіону. Чи плануєте аналогічні заходи найближчим часом? Можливо такий фест стане традицією?
– Фестиваль “Бринза Хустщини” був першим заходом, який ініціювали самі вівчарі на території Закарпаття. Це логічне продовження роботи з посилення Асоціації вівчарів та збільшення продажу їх продукції.
Скажу більше: цей фестиваль ще до свого початку привернув увагу зацікавлених сторін, оскільки тут працює модель кластеру, де об’єднанні зусилля сторін дали чудовий результат.
Туроператори заздалегідь дізнались про його проведення та планували свої тури, екскурсоводи Закарпаття робили активну промоцію серед туристів, журналісти та медіа висвітлювали ідею. Саме в цей час поруч квітне долина нарцисів, то ж гості мали змогу проїхати та побачити її.
Ми очікуємо, що фестиваль “Бринза Хустщини” буде щорічним, але буде змінювати місце проведення. На сьогодні є 10 членів асоціації вівчарів, то ж важливо, що б кожен з них прийняв у себе гостей.
Від подібних заходів виграють різні сторони, як то сільська територія (громада), місцеві сільські садиби, готелі, ресторани. Це дуже позитивний досвід розвитку громади.
Під час програми фестивалю “Бринза Хустщини” було представлено процес, щоденну роботу вівчаря: відкритий випас овець та кіз, повернення до місця перебування, доїння тварин, збір молока, клягання, виготовлення сиру. Окремо була розкрита кухня вівчарів, приготування популярних страв кухні на основі сиру, бринзи.
Вперше в Україні було проведено унікальні заходи, що викликали ажіотаж. Це перегони овець, на швидкість та конкурс краси “Міс вівця 2019” (де оцінювалась не лише краса, зовнішній стан, але й продуктивність вівці).
Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook Instagram
Youtube та Підписуйтесь!