Технології вирощування винограду відрепетирували, зараз головне, де знаходиться твій кінцевий продукт – Михайло Павлівський
Фермер Михайло Павлівський з Херсонської області виноград вирощує 17 років. З 20 га господарства ЛПГ «Павлівські», 10 га – знаходяться під виноградом. На решті площ вирощують суницю садову, ожину і малину. Свого часу, фермер закінчив Тимірязєвську сільськогосподарську академію в Москві за спеціалізацією «Плодоовочівництво та виноградарство». Одинадцять років працював керуючим у великому радгоспі, а після перебудови вирішив створити власне господарство.
«Мені вдалося зібрати чималу колекцію винограду, більше 100 сортів, але зараз у нас сортів не так вже й багато, переважно гібридні форми. Під час візиту до Італії, я демонстрував наші сорти, і виявилося, що по всій країні у них популярні тільки три види винограду: Італія, Вікторія, Ред Глоуб. Зараз до цього рухається і Україна, через років 5 залишиться тільки чорний, білий і рожевий виноград, який будуть вирощувати за відпрацьованими технологіями», – ділиться фермер.
Виноград вирощують в закритому грунті. Завдяки технології, взимку виноград захищений від вимерзання, а під час вегетації – від граду і паморозі. Виноград, вирощений таким способом, родить вже через рік після закладання і приносить до 50 тонн з гектара. Між його рядами висаджують суницю садову: «Всім відомо, що є рослини, які прекрасно співіснують. Виноград і суниця садова – з цієї серії. Вони не тільки не заважають один одному, а навпаки, допомагають: завдяки суниці садової ми отримуємо до 20% приросту врожаю винограду».
Михайло розповідає, що зараз займатися виноградарством невигідно, в першу чергу, через відсутність експорту. Більшість фермерів реалізують однакову продукцію в одному місці, відповідно, за низькою ціною. Спільними зусиллями з іншими фермерами була створена Асоціація експортерів Херсонщини, ось тільки заявок з пропозиціями реалізації продукції на зовнішні ринки так і не надійшло.
«Займатися технічним виноградарством і залежати від якогось заводу в Україні так само невигідно, як і вирощувати столовий виноград і продавати його по 10 грн. ($ 0,36), при вартості засобів захисту для нього в $ 100 за л.», – коментує Михайло.
Головною перешкодою для експорту вітчизняного винограду фермер вважає паперову бюрократію, через яку дрібним виробникам складно, а часом і неможливо вийти на міжнародну арену зі своєю продукцією. Для надання даних про кількісний і сортовий склад фермерам потрібна кооперація. Збір необхідних документів віднімає багато часу і сил, і не всі виробники готові витрачати ці ресурси.
Фермер підсумував, що наявність висококваліфікованих кадрів, новітніх сортів, і гібридних форм всього лише половина успіху в цьому бізнесі, в іншому – справа за експортом: «Прибуток з винограду в нашій країні можна отримати тільки за умови захищеного грунту, величезного досвіду, і вирощуванні декількох культур на одній площі найвищої якості. Технології вирощування винограду відрепетирували, зараз головне, де знаходиться твій кінцевий продукт».
Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook Instagram
Youtube та Підписуйтесь!