Жінки відіграють значну роль у сільському господарстві та житті сільських громад України загалом. Вони беруть активну участь у сільськогосподарському виробництві, створюють локальні бізнеси у інших сферах, поєднуючи роботу з доглядом за сім’єю, домашнім господарством та громадською діяльністю. З початком повномасштабного вторгнення навантаження на сільських жінок потроїлося, оскільки тепер вони турбуються про фізичну безпеку сім’ї, її матеріальне забезпечення, оскільки багато чоловіків служать у Силах Оборони України, і займаються волонтерською діяльністю, пише SEEDS.
Незважаючи на їхній вагомий внесок, потреби та проблеми сільських жінок часто залишаються недостатньо вивченими та врахованими при формуванні гендерно-чутливих політик відновлення чи розвитку сільських територій. З моменту набуття Україною офіційно визнаної незалежності та до сьогодення певні соціально-економічні характеристики сільських жінок динамічно змінювалися, а деякі залишалися такими ж, які і століття тому.
Якими ж є сучасні лідерки сільської України з точки зору Бізнес Мережі Сільських Жінок?
Портрет сільських жінок, описаний у статті, був розроблений на основі даних учасниць активностей Бізнес Мережі Сільських Жінок, починаючи з 2021 року та онлайн анкетування 2024 року.
Читайте також: Протягом найближчих років попит на картоплю в Україні буде перевищувати пропозицію
В рамках поточного огляду термін «сільські жінки» позначає осіб, що самостійно визначаються як жінки, і проживають чи здійснюють соціально-економічну активність у населених пунктах України з населенням до 10 тис. осіб.
Загальна кількість учасниць огляду складає 749 сільських жінок, що проживають у 24 регіонах України, мають середній вік 41,8 років та кількість членів родини яких становить 3,71.
Найбільш активними у опитуванні виявилися лідерки з Сумської (10,0%), Чернівецької (9,1%) та Миколаївської (8,9%) областей. Найменш активними були сільські жінки з Донецької (0,4%) та Херсонської (0,9%) областей. Такий розподіл активності серед сільських жінок пояснюється меншою доступністю до якісного Інтернету та безперебійного постачання електроенергії у останній групі через активні бойові дії в регіонах.
Оцінюючи вік учасниць, можна помітити, що найбільше (34,4%) сільських лідерок мають вік від 36 до 44 років, друга за кількістю вікова категорія (28,2%) – до 35 років. Ці вікові категорії об’єднують найактивніших агенток змін, а отже, є перспективними для проєктів розвитку, як для власних, так і громадських.
Інформація щодо сімейного стану сільських жінок в Україні розкриває соціальну структуру сільських громад. Досліджені жінки сповістили, що 68,4% є заміжніми, ця група складає переважну більшість опитаних, що відображає традиційну сімейну структуру в сільській місцевості України, а також економічну необхідність, де спільна праця подружжя часто є ключовою для ведення господарства.
Розлучені жінки становлять 8,3%, одинокі жінки – 14,2%, і вдови – 4,8%, ці групи можуть стикатися з особливими економічними викликами, особливо якщо вони є одинокими матерями. А ще 4,3% респонденток вирішили скористатися варіантом «Не хочу відповідати». Важливо розробляти політики та програми, які враховують різноманітність сімейних станів та специфічні потреби кожної групи вивчення взаємозв’язку між сімейним станом та економічним становищем, доступом до ресурсів та участю в житті громади.
Опитування щодо складу сім’ї сільських жінок показало, що переважна більшість сільських жінок (86%) є матерями, а 14% не мають дітей. Серед жінок з дітьми найпоширенішою є модель сім’ї з однією дитиною (33,0%), за нею слідує модель з двома дітьми (26,3%).
Такі демографічні тенденції можуть пояснюватися безпековими та економічними викликами або змінами в соціальних нормах. Відносно низький відсоток сімей з трьома дітьми (9,0%) може вказувати на економічні труднощі або зміну пріоритетів серед молодших поколінь сільських жителів. А 25,8% жінок без неповнолітніх дітей включають тих, чиї діти вже виросли, або жінок, які ще не мають дітей.
Близько 10,9% респонденток або мають інвалідність, або ж мають справу з людьми з інвалідністю у своїй родині. Понад 6% опитаних – це сільські жінки, які самі мають інвалідність, такі категорії сільських жінок потребують уваги щодо доступності послуг, можливостей працевлаштування та соціальної інтеграції в сільській місцевості. Наявність 2,7% сімей з дітьми з інвалідністю вказує на необхідність спеціалізованих освітніх та медичних послуг, а також підтримки для батьків та соціальну інтеграцію.
Зустрівшись з зовнішньою збройною агресією, в Україні з’явилися особи зі статусом «внутрішньо переміщеної особи» (ВПО), і сільські жінки не стали винятком. Сільські жінки-ВПО є особливо вразливою групою населення, оскільки зіткнулася з подвійним викликом: вимушеним переселенням та адаптацією до нових умов життя, часто у міському середовищі.
Серед досліджених сільських жінок більшість, а саме 72,8%, не мають відношення до осіб-ВПО, 14,1% є ВПО та мають документи, що підтверджують цей статус, а 4,3% були ВПО, але повернулися додому. Крім цього, 8,2% опитаних зазначили, що приймають осіб-ВПО у своєму будинку чи господарстві.
Розглядаючи аспект бізнес-активності сільських жінок, було виявлено, що 71,9% не мають бізнесу, а 6,2% жінок мають бізнес без офіційної реєстрації. Вказані дані показують, що більшість сільських жінок все ще не залучені до підприємницької діяльності. Така ситуація склалася через низку причин: сукупний вплив війни, обмежений доступ до ресурсів, недостатні знання та навички, відсутність підтримки або можливостей, значна зайнятість в інших сферах та існування неформального сектору економіки в сільській місцевості.
Серед тих сільських жінок, що вже офіційно займаються бізнесом, 7,0% мають зареєстрований бізнес на спрощеній системі оподаткування, а 4,9% – на загальній системі оподаткування. Загалом, 28,1% опитаних жінок залучені до підприємницької діяльності, що є суттєвим показником економічної активності в умовах поточної воєнно-гуманітарної кризи.
Оцінка та аналіз емоційного стану сільських жінок відбувалися за допомогою п’ятибальної шкали, де 1 – це дуже поганий емоційний стан, а 5 – відмінний емоційний стан. Більшість респонденток (51,6%) оцінили свій емоційний стан як середній (на 3 бали). Наступна група – 24,4% жінок – оцінила свій емоційний стан нижче середнього (на 1 або 2 бали), 24% оцінюють свій стан вище середнього (4 або 5 балів), і дуже малий відсоток (3,5%) оцінює свій стан як відмінний, що може вказувати на наявність постійних викликів у житті цих сільських жінок.
Отже, сучасні українські сільські жінки відіграють ключову роль у діяльності та розвитку сільських громад, поєднуючи роботу, догляд за сім’єю та громадську діяльність. Середньостатистична учасниця дослідження Бізнес Мережі Сільських Жінок – це заміжня жінка віком близько 42 років з 1-2 дітьми. Незважаючи на виклики, пов’язані з війною, близько третини опитаних залучені до підприємницької діяльності.
Однак, емоційний стан більшості жінок оцінюється як середній або нижче середнього, що вказує на постійні труднощі та стресові події в їхньому житті. Ці дані надають цінну основу для розробки цільових програм місцевої влади і міжнародних програм підтримки сільських жінок, а також формування політики відновлення і розвитку сільських громад з урахуванням гендерного аспекту.
Наведене дослідження є частиною Проєкту «Студії інтеграції та лідерства для місцевих, внутрішньо переміщених сільських жінок та дівчат, а також тих, що повернулися (IN-LEAD)» за підтримки UN Women Ukraine/ООН Жінки в Україні та фінансування від Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (Women’s Peace & Humanitarian Fund).
Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook Instagram
Youtube та Підписуйтесь!