Сталі екопрактики дозволять українським фермерам подбати про здоров’я землі та власні прибутки
Центр Екологічних ініціатив “Екодія” спільно з агромедіа агенцією Sapienza презентували результати соціологічного дослідження проведеного серед представників малого та середнього сільгосп підприємництва влітку 2023 року, пише SEEDS.
Своїми думками щодо впровадження екопрактик в агровиробництві та євроінтеграції поділилися представники малих та середніх сільгосппідприємств з різних куточків України.
Дослідження проводилось в межах Ініціативи з розвитку екологічної політики й адвокації в Україні, що здійснюється Міжнародним фондом “Відродження” за фінансової підтримки Швеції. Модератором події виступив директор Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України, к.е.н. Роман Корінець.
Для дослідження був використаний як основний якісний метод опитування – глибинні інтерв’ю, так і кількісний метод опитування — онлайн-анкетування.
Вплив сільгоспдіяльності на довкілля
Агровиробництво негативно впливає на стан довкілля – це визнали більшість фермерів, з якими було проведено глибинні інтерв’ю. Серед основних причин було названо: застосування хімії, розорювання степів, осушення боліт, неналежне поводження з відходами, а також інтенсивний обробіток ґрунту, внаслідок якого відбувається деградація ґрунтів.
Водночас чимало фермерів, опитаних методом глибинних інтерв’ю, зазначили, що не зовсім розуміють, що таке екопрактики у агробізнесі. Більшість фермерів пов’язують екопрактики суто із органічним виробництвом, водночас зазначають, що не бачать економічного обґрунтування цього підходу для своєї діяльності.
«Однак деякі із учасників опитування вже в процесі спілкування виявили, що все-таки вони впроваджують деякі практики в своїх господарствах, які дозволяють зменшити або попереджають негативний вплив на довкілля. Можливо вони не завжди так очевидно асоціюють це з якимись конкретними прикладами методів», – розповіла під час презентації дослідження Анна Даниляк, фахівчиня з екологізації сільського господарства Центру екологічних ініціатив “Екодія”.
Щонайменше частина респондентів інтуїтивно вже застосовує якісь із цих практик, однак наразі їм просто бракує ціліснішого розуміння щодо екологічного менеджменту в сільському господарстві.
Більшість учасників онлайн-анкетування зазначили, що екопрактики необхідно впроваджувати та дали доволі високу оцінку пріоритетності їх впровадження. Середній бал становив 7,7 з 10 можливих.
Більшість респондентів, що надала високу оцінку в цьому питанні, зазначала, що вже використовує екологічні підходи у господарюванні. Найпріоритетнішими (10 балів) екопрактики назвали респонденти, що вирощують овочі, фрукти, ягоди.
Які з екологічних практик українські фермери хотіли б запровадити першочергово
Які саме з екологічних практик фермери хотіли б запровадити насамперед, онлайн-анкетування (де респонденти могли відмітити декілька бажаних варіантів) засвідчило, що найбільш болючими є питання збереження критичних для сільського господарства природних ресурсів: ґрунт та вода.
Наступною найбільш цікавою практикою став перехід на органічні агрохімікати та біологічні засоби захисту рослин. Дещо менше інтересу в онлайн-респондентів до підходу, що передбачає зміни в управлінні та підвищення ефективності використання побічних продуктів, сільгоспвідходів, добрив, пестицидів.
Українські фермери, які брали участь в інтерв’юванні, зазначають, що ставлять перед собою довгострокові цілі, використовують комплексні підходи у обробітку землі, щоб не виснажувати родючі землі. Фермери також говорять, що контроль за станом, якістю та використанням ґрунтів, а також за застосуванням агрохімікатів необхідно забезпечити на загальнодержавному рівні.
«В контексті екопрактик доволі багато фермерів говорило про те, що це має бути системна політика на державному рівні. Повинні впроваджуватися державні програми щоб до процесу екологізації виробництва була можливість залучити більшу кількість фермерів», – підкреслює Анна Даниляк.
Ознайомитися з повною версією соціологічного дослідження можна за посиланням
«Сталі екопрактики дозволяють зменшувати, попереджати шкоду для довкілля в процесі сільгоспвиробництва. Вони допомагають зберігати властивості компонентів природи: ґрунтів, води, повітря, флори, фауни, адаптуватися до проявів зміни клімату, і, водночас, забезпечувати гарний врожай, дохід фермерів та якість життя в сільській місцевості.
І якраз з цим були пов’язані основні сумніви фермерів, що екологічно сталі практики дійсно можуть забезпечувати високі врожаї. Не тільки дбати про навколишнє середовище та природу», – розповіла під час презентації дослідження Катерина Звєрєва, засновниця агро-медіа агенції Sapienza, міжнародний консультант ФАО ООН.
«Під час проведення дослідження ми почули таку думку: якщо у людей буде спроможність купувати хліб з екологічної пшениці, то у фермерів будуть прибутки, і буде можливість використовувати екологічні препарати та сталі екологічні методи виробництва.
Однак сьогодні склалася зовсім інша ситуація: українські фермери рахують ефективність і прибутки, відштовхуючись від потреб саме ринку. Вони говорять і про те, що в цілому ефективність і прибуток пов’язані з системним агровиробництвом.
Вони розуміють: якщо вони хочуть отримати прибутки тільки сьогодні, зараз, цього сезону, то вони можуть використовувати і досить виснажливі для ґрунту агрохімікати. Але якщо вони хочуть працювати довго, -вони будуть дбати про свої ґрунти, про їх здоров’я, як основу своєї подальшої аграрної діяльності.
Треба планувати діяльність з урахуванням хоча б п’яти років саме сталих методів аграрного виробництва. Інакше не буде на чому господарювати. Про це говорили опитані нами фермери», – додає Катерина Звєрєва.
На думку фермерів, контроль за використанням пестицидів має бути на державному рівні. Контроль і стимули для того, щоб дотримуватися саме сталих методів і використання нешкідливих речовин.
«В іншому разі є велика вірогідність того, що частина фермерів буде продовжувати використовувати пестициди і препарати, які не завжди прийнятні в Європейському Союзі та на світових ринках», – каже Катерина Звєрєва.
«Займатися інтенсивною технологією заради отримання максимальної вражальності 10-20 років – це виснаження землі, зменшення її природної родючості.
Якщо ставити ціль максимально можливої вражальності, то нічого доброго в довгостроковому періоді не буде. Тобто вести інтенсивні методи сільського господарства не вигідно самим фермерам», – наголошує міжнародний консультант ФАО ООН.
Частина респондентів висловлювались, що агрохолдинги порушують технології обробітку землі та шкодять стану довкілля. Водночас інша частина вважає: негативний вплив мають всі, навіть органічні ферми.
До того ж українські фермери, говорячи про екологічні виклики в сільському господарстві мають на увазі не лише хімічне навантаження від застосування отрутохімікатів, а й проблему утилізації їх залишків та тари.
«Агробізнес дуже сильно впливає на екологію. І йдеться не тільки про вплив отрутохімікатів. Деякі фермери говорили про існування певної проблеми утилізації тари від з-під гербіцидів: флаконів, шприців.
Або є компанії, які не зовсім надійно їх утилізують, або утилізації взагалі не відбувається. Тару просто викидають на землю, а це дуже шкідливо впливає потім на стан ґрунтів, на воду, на інфраструктуру, на екологію цілому», – додає Катерина Звєрєва.
Під час інтерв’ювання фермери поділились відомими екопрактиками, що використовують у себе, а що планують запровадити у власне агровиробництво і чому. Найчастіше фермери говорили про практику сівозміни, про обробіток ґрунту No-Till або Strip-till, про заміну мінеральних добрив органічними, використання дигестату, технології переробки гною й посліду, а також використання якісної економної техніки для внесення добрив.
Сівозміна, або ж чергування культур на сільгоспугіддях, передбачає вибір рослин-попередників, коректну послідовність й поєднання рослин які необхідні саме цьому полю. Ця практика дозволяє запобігати ерозії ґрунту, зменшує залежність сільгоспкультур від добрив та пестицидів (а значить і надмірного їх використання й забруднення довкілля), і також запобігає розвитку стійких до ЗЗР шкідників.
Невід’ємно пов’язані із практикою сівозміни й використання покривних культур та сидератів. Ці рослини, вирощуючи у міжсезоння та перед посадкою основної культури, збагачують землю поживними елементами, підтримують вологість та покращують структуру верхнього шару ґрунту.
«В проведених нами опитуваннях фермери неодноразово розповідали, чому саме вони стали прихильниками сидеральних культур, і наскільки це збільшує природним методом вирощування їхніх основних культур. А ще говорили про те, що на сидеральних культурах можна досить непогано заробляти.
Розповідали вони про компостування і про органічні добрива. Про системи нульового та мінімального обробітку ґрунту. Деякі вже відмовилися від оранки, працюють у напрямку збереження ґрунту, мінералізують ґрунт і користуються різними екопрактиками.
Деякі фермери зацікавились установками переробки гною, і хотіли б встановити їх на своїх тваринницьких комплексах. Чимало фермерів розглядають будівництво власних енергетичних центрів чи біогазових заводів. Вони вже бачать в цьому певну альтернативу і перспективу.
Цікаво, що деякі фермери декілька років вже використовують своєму виробництві дигестат біогазових станцій, як замінник мінеральних добрив. Нещодавно з’явився закон, який полегшує моменти використання дигестату в Україні», – нагадує Катерина Звєрєва.
Українські аграрії в ЄС
Ставлення українських фермерів до процесу євроінтеграції згідно відповідей онлайн-опитування здебільшого є позитивним (67%), які вбачають нові можливості для розвитку свого виробництва. Майже чверть опитаних не вважають євроінтеграцію фактором, який вплине на їх працю, або наразі не можуть визначитись.
Водночас 4% респондентів мають застереження щодо наближення українського сільського господарства до ЄС, де, зокрема екологічні вимоги можуть створити значні перешкоди для їх господарств. У глибинних інтерв’ю фермери здебільшого зазначили, що європейський шлях – єдиний шлях України, тому вони розуміють необхідність відповідати європейським вимогам ведення сільського господарства.
Найбільше як позитивних очікувань так і занепокоєнь в контексті євроінтеграції у українських аграріїв викликає доступ до ринку ЄС. Великий Європейський ринок є порівняно усталеним, позаяк є чимало пересторог щодо повноцінного виходу на нього нового амбітного й великого гравця, що ще й має доволі відмінну модель агровиробництва не характерної для ЄС в цілому.
Під час інтерв’ю чимало фермерів також висловлювали свої побоювання щодо конкурентного середовища. З одного боку українська агропродукція на думку багатьох респондентів не дотягує: чи то до європейських стандартів, чи то внаслідок низької доданої вартості, тож не може відразу бути конкурентноздатною на цьому ринку.
З іншого боку — український експорт у та через країни ЄС регулярно викликає занепокоєння у європейських фермерів через відчутно нижчі ціни великої кількості українського продовольства. Відтак з обох боків є переживання щодо справедливої конкуренції як в контексті якості продукції так і її кількості.
Читайте також: Українським фермерам вдалось за рік відновити вирощування овочів після підриву Каховської ГЕС
Також українські дрібні та середні агровиробники покладають великі сподівання до вступ до ЄС та довгоочікувану підтримку саме для фермерів, як вони, а не великих агрокомпаній. Водночас багато з них мають сумніви чи під силу пробитись дрібним виробникам на Європейський ринок, на якому нині здебільшого представлено крупний агробізнес України.
Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook Instagram
Youtube та Підписуйтесь!