Сидерати та сівозміна дозволять фермерам збільшити родючість полів та зекономити на добривах
Війна привчила українських фермерів до суворої економії. Добрива не стали винятком. Однак дехто з фермерів знайшов вихід з цієї ситуації – застосування технології сівозміни з висаджуванням культур-сидератів.
«Сівозміна є основою екологічної збалансованості землеробства, що безпосередньо впливає на родючість ґрунтів та якість довкілля. Одним з головних принципів сівозміни (тобто, чергування культур) є вибір рослин-попередників і коректна послідовність й поєднання рослин. Ця практика дозволяє запобігати ерозії ґрунту, зменшує залежність сільгоспкультур від добрив та пестицидів (а значить і надмірного їх використання й забруднення довкілля), і також запобігає розвитку стійких до ЗЗР шкідників.
Ми розуміємо, що з року в рік вирощування соняшника або кукурудзи на тому ж полі – це ненормальна практика. Але наскільки довго це зможе продовжуватися, коли виснаження ґрунтів дедалі посилюється?» – Зазначає Марія Бєлкіна, фахівчиня відділу сільського господарства Громадської організації “Екодія”.
В Україні про сівозміну та сидерати фермери знають давно, і наразі починають поступово впроваджувати ці екологічні практики у власних господарствах. Один з таких фермерів – Ігор Шкурко, генеральний директор ПрАТ НВО «ЧернігівЕлітКартопля», який ділиться з SEEDS власним багаторічним досвідом застосування сівозміни та сидератів.
– Зважаючи на назву вашого господарства, можна припустити, що картопля є основною вашою культурою?
– Ні, не основною. В залежності від року картопля складає від 5 до 10%. Взагалі ми вирощуємо дуже багато культур: озиму пшеницю, жито, соняшник, кукурудзу, сою, горох, овес, ріпак, гречку. Майже всі зернові та технічні культури.
Картопля – це дуже гарний попередник під майже всі культури. Якщо після соняшника я можу отримати пшениці на наших ґрунтах десь 50 центнерів, то після картоплі я отримав 70-80 центнерів з гектару.
Майже ніяких NPK під пшеницю (азотно-фосфорно-калійне добриво – ред.) не використовував, – тільки азотну групу. Але, якщо садити картоплю після соняшника, то потрібно вже додавати NPK.
Після картоплі залишається дуже багато добрив, які засвоюються не за один рік. Це також впливає на сівозміну. Тому економічну складову від вирощування картоплі не можна рахувати тільки одним сезоном. Треба бачити, що сівозміні ця післядія добрив сприятиме і на наступний рік, і ще через рік.
Після картоплі може бути знову пшениця, потім соняшник, після нього кукурудза. Якщо ми посіємо після картоплі пшеницю, а потім соняшник, – урожай буде гарний. На гарних гібридах і зарубіжних сортах ми отримували соняшнику від 35 до 43 центнерів з гектару.
– Ввесь час ви практикуєте однакову сівозміну?
– Ні, ми давно не вирощували соняшник і кукурудзу. Все це прийшло зі зміною клімату. І ріпак, і соняшник, і кукурудза – сьогодні це експортоорієнтовані культури. Але все одно не можна вирощувати тільки те, що вигідно. Треба розглядати землеробство довгостроково – не за один рік.
Наприклад, коли ми садимо картоплю, то бажано після озимої пшениці. Після неї ми відразу лущимо стерню і сіємо олійну редьку як сидерат. Олійна редька в нас висівається влітку як сидерат і встигає до осені хоч якось вирости.
Це зелене добриво, яке покращує структуру ґрунту. Потім, вже пізньої осені, ми її придисковуємо та припереоруємо. І тільки після цього садимо на цьому полі картоплю.
Іноді ми сіємо гречку. Гречка теж добрий сидерат, – кореневі виділення гречки роблять недоступні форми фосфору, більш доступними для рослин.
– Чи на всіх полях висіваються сидерати?
– Ні, тільки невеликі площі. Ми не можемо засівати все сидератами. Наприклад, коли ми сіємо ріпак, то ми лущимо стерню, і отримаємо сходи ріпаку, які теж дають зелену масу. І ми теж її використовуємо як сидеральну культуру, падалицю ріпаку. Чому б і ні?
Всі сидерати треба заробляти в землю, їх не можна залишати, вони не повинні замерзнути і висохнути, в ідеалі вони повинні зеленими заробитися у ґрунт.
Це можна робити дисковими чи дисколаповими агрегатами, чи просто приорювати. Вони можуть прикочуватися, наприклад, рублячим катком і потім теж зароблятися. В залежності від того, яка маса стоїть.
Потроху цим займаємся останні десь п’ять років. Не можу сказати, що на всіх площах. Але сівозміна дуже гарно підходить для тих полів де буде картопля.
Все залежить і від погоди, – скільки є можливості, скільки сидератів я і посію.
– Що б ви порадили фермерам, які хочуть використовувати сидерати: з чого почати?
– Можна, наприклад, під картоплю сіяти жито, як сидеральну культуру, а весною його приорювати. Воно дуже гарний фіто-санітар, очищує ґрунт від фітопатогенів. Це зелене добриво.
– Можливо є якісь універсальні сидерати, які підійдуть будь-коли під будь-яку культуру?
– Тут все залежить від погоди. Багато хто висіває сидеральну суміш. Це може бути і гірчиця, і люпин, і фацелія. Це також гарні сидерати.
Поверхня ґрунту ніколи не повинна бути відкритою для сонячного проміння. Земля, вона, як людина під час спеки. Від сонця у людини згорає шкіра, а земля від цього починає пересихати і тріскатись. Тому вона повинна бути постійно чимось покритою. Через це покривні культури отримали свою назву.
Європейці вже давно це зрозуміли і активно застосовують сидерати. Тому що всі зелені добрива, коли розкладаються, збагачують ґрунт азотом.
Та сівозміна, яка зараз є в Україні, це: соняшник, кукурудза, сою ще добавляють, чи пшеницю, – це не зовсім гарно. Хоча американці практикують так звану двопільну сівозміну: соя, кукурудза. В Європі до ґрунту ставляться краще.
– Наскільки затратно використовувати сидерати?
– Насіння коштує не дорого. Та й додаткових дій висівання сидератів особливо не потребує. Ми все одно, наприклад, до оранки лущимо всю площу. Дисковий агрегат, який лущить ґрунт, можна обладнати спеціальним бункером, що висіває все це насіння. Тоді одночасно з лущенням буде вноситься і насіння сидератів. Можна посіяти сидерати і сівалкою.
– Чи велика економія від таких сидератів і такої сівозміни?
– Ми можемо менше застосовувати азотних добрив, але стосовно хімікатів, це ролі особливо не грає.
– Чи садять в Україні картоплю в якості компонента сівозміни?
– Багато хто використовує. Дуже багато фермерів сіють люпин. Це прекрасна сидеральна культура і сіють її дуже давно. Це ще й культура, яка засвоює азот з повітря і залишає його в ґрунті.
Ще до окупації Криму та Донбасу, ми вирощували майже 500 гектарів картоплі. Але з початком війни, почали зменшувати площі, в цьому році посадили тільки 90 гектарів. Тому що все населення з метою самозабезпечення і «про всяк випадок» насадило чимало картоплі – це продовольча безпека кожної сім’ї.
Читайте також: Компост – безкоштовні органічні добрива, які є у кожного фермера
Тому ми садимо під конкретні замовлення певні сорти. Ми вирощуємо багато насіннєвого матеріалу власної селекції. Ми є селекційною компанією з власними патентами, насіннєвим матеріалом. Також ми працюємо і з переробними підприємствами. Вирощуємо спеціальні сорти для виробництва чіпсів та сорти для переробки на крохмаль.
– Ви картоплю вирощуєте на поливі?
– Ні, у нас достатня зона зволоження, тому ми її не поливаємо. Треба просто обрати витривалі сорти, і в основному це наші вітчизняні, вони завжди дають урожай. Минулого року заливало, і в цьому році також. Початок вегетації (кінець травня та червень) були сухі, саме головне, що росли, витримали – дочекалися цих дощів.
– Ви плануєте сівозміну кожного поля?
– На кожному полі я дивлюся економіку. Просто у нас немає «планової економіки» так, як за радянських часів, – коли тобі дали завдання і обіцяли в будь-якому випадку забрати вирощене. Сьогодні є потреба, наприклад, вирощувати кукурудзу, а вже завтра та кукурудза нікому не треба. Всі у цьому році насіяли соняшника, але чи треба його стільки зараз, чи не треба?
Великих планів у придбанні техніки немає. Щось по дрібному плануємо. Але озимину ми посіяли, ріпак, пшеницю. Зараз плануємо нові культури, обираємо, на що будемо робити ставку.
– Чи впливає стан ґрунту на кожному полі на те, що ви будете вирощувати наступним?
– У нас кожне поле — це свій ґрунт. Кожне поле відрізняється за складом ґрунту навіть в різних кінцях. Тому ми дивимося, що де ы як удобрювати, який захист робити. Для цього треба мати великий досвід і знати кожне поле.
Так само сидерати. На «піщугані» нічого великого особливо не виросте. Одні культури на певному ґрунті ростуть краще, на іншому – взагалі нічого не ростиме. Треба знати все: яка кислотність ґрунту, його щільність, склад, – бажано зробити аналіз.
Ми робили аналізи ґрунту, дивилися, чого достатньо, чого не вистачає. У наших ґрунтах дуже багато фосфору, і дуже мало калію. Нам дали певні рекомендації, і ми до них прислухаємося.
– Який екологічний ефект від застосування сівозміни і сидератів?
– Як я вже казав: земля має бути прикрита. Це і є екологічна складова. Тоді вона жива. Якщо землю не залущить, – на ній нічого не виросте. Та й в самій землі не буде нічого живого, навіть дрібненького черв’ячка. Все, що живе в ґрунті і робить його живим, – це безкоштовні «пахарі».
Крім цього покрита земля запобігає вивітрюванню ґрунтів. Це дуже важливо, тому, що вивітрюється вуглець, який міститься в ґрунті.
– А яка періодичність чергування ваших культур?
– На жаль, сьогодні її немає. Сьогодні діє ринкова економіка, тому не варто планувати щось таке, що не вигідно вирощувати. Минулого року ми навіть кукурудзи ані гектара не посіяли, і я не жалію. Можливо, буде таке, що наступного року і соняшника стільки не сіятимемо, як тепер.
Сьогодні треба дивитись і аналізувати. Якщо всі в цьому році понасівали дуже багато озимого ріпаку, хоча на насіння був дефіцит. Це не значить, що той озимий ріпак у всіх добре зійде, буде вегетувати, перезимує і весною залишиться. Потрібно і це аналізувати. Сьогодні фермерство – це постійна аналітика.
– Як швидко фермер може отримати результат, коли у нього земля стане більш родючою після початку використання сівозміни та сидератів?
– Це постійний довготривалий процес. Потрібні десятки років. Як би це можна було закріпити законодавчо, – було б дуже гарно. Але ж людей не змусиш.
“Ґрунт – це основа сільського господарства, тому чим краще здоров’я ґрунтів, тим якісніші та безпечніші будуть врожаї. За останні роки ми бачимо величезні темпи ерозії ґрунтів (вітрової, водної), що також пов’язано з недотриманням елементарних правил сівозміни. Правильне планування сівозміни – це виграшна ситуація для усіх: фермера, довкілля та людей навколо. Тому це не має бути чимось примусовим, а навпаки – з легкістю інтегруватися у щоденне життя агросектору України” – коментар від Екодія.
Екодія – це громадська організація, яка вже багато років працює над тим, аби сільське господарство розвивалося із меншою шкодою для довкілля. І ми прагнемо допомагати у цьому фермерам та фермеркам України та дізнаватися про ваш досвід, щоб зробити впровадження сталих практик ще приємнішим та кориснішим для вас.
Долучайтеся за посиланням: https://www.facebook.com/groups/1058353138940722 та запрошуйте знайомих фермерів та фермерок!
Цей матеріал опубліковано в межах Ініціативи з розвитку екологічної політики й адвокації в Україні, що здійснюється Міжнародним фондом “Відродження” за фінансової підтримки Швеції. Думки, висновки чи рекомендації належать авторам та авторкам цього матеріалу не обов’язково відображають погляди Уряду Швеції. Відповідальність за зміст матеріалу несе виключно ГО “Екодія”.
Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook Instagram
Youtube та Підписуйтесь!