Розвиток річкового транспорту в Україні не складе великої конкуренції автомобільному
Напередодні нового року президент підписав довгоочікуваний закон «Про внутрішній водний транспорт». Однак і українські аграрії, і чимало експертів зустріли цю подію доволі неоднозначно. Про недоліки і переваги нового закону дізнавалися журналісти SEEDS.
«Прийняття закону – довгоочікувана подія для логістів та вантажевласників. Потенціал українських річок використаний наразі дуже частково через низку факторів, зокрема дефіциту відповідної нормативної база», – вважає Максим Гардус, експерт Офісу Реформ Кабінету міністрів України.
«Як відомо, за 11 місяців 2020 року перевезення у січні-листопаді 2020 року річкою транспортували 10,1 млн тонн вантажів. Це на 6,9% менше, порівнюючи з аналогічним періодом 2019 року (10,8 млн тонн).
Нині в Україні лише 1% вантажних перевезень здійснює річковий транспорт.
Цей вид транспорту є найбільш дешевим та найбільш екологічним способом доставки вантажів у світі. Тож частково цю проблему вирішено», – додає експерт.
«Наступні етапи – практичне впровадження розроблених механізмів.
Зокрема, важливо:
- Визначення відповідального, виділення фінансування, створення ТЕО, визначення підрядника та здійснення ремонтів шлюзового господарства на водосховищах.
- Налагодження системи підтримки необхідних для судноплавства глибин.
- Обрання моделі фінансування. Наприклад створення Державного фонду внутрішніх водних шляхів чи інші варіанти.
- Створення незалежного регулятора – Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту задля виведення питання тарифів зі сфери компетенції виконавчої влади та деполітизації цих питань.
Виконання цих завдань сприятиме розвитку річкових перевезень та річкового флоту», – переконаний Максим Гардус.
Водночас Павло Сацький, доцент ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» вважає, що розвиток річкового транспорту не складе великої конкуренції автомобільному. «Нам у спадщину дісталась доволі розвинута логістична мережа від радянського часу. Проте, її основою був залізничний транспорт. При цьому, річковий і автомобільний відігравали допоміжну роль», – нагадує фахівець.
«Річковий транспорт давав свого часу змогу здешевлювати великі обсяг перевезень та крупногабаритні перевезення. Особливо це було актуально в таких перспективних напрямках як із півночі на південь по Дніпру, де було сконцентровано підприємства важкої індустрії. Автомобільний транспорт відігравав, здебільшого, локальне значення і допоміжну роль.
Зі зміною економічної моделі в Україні надзвичайно зросла роль автомобільного транспорту, завдяки тому, що він дає змогу здійснювати невеликі (відносно залізничного) обсяги перевезень. Тому радикально впало значення залізничного транспорту, а, разом із тим, і річкового. Адже річковий мав значення як допоміжний до залізничного», – додає Павло Сацький.
«Тому розвиток річкового транспорту не складе великої конкуренції автомобільному. Він, радше, може стати конкурентом залізничних перевезень. Але до розвитку річкового транспорту слід підходити, виходячи з регіональної специфіки, оскільки він може відігравати важливу роль у забезпеченні логістики для розвитку індустрії в зоні крупних річок.
Цей вид транспорту має розвиватися як самостійний. Проте, на заваді традиційна для України проблема, морально і фізично застарілі фонди по виробництву і ремонту річкових транспортних засобів», – вважає фахівець.
В свою чергу кандидат економічних наук, незалежний експерт Олександр Хмелевський переконаний, що річковий транспорт має свої переваги – він дешевший та більш екологічний, однак його відновлення вимагає великих інвестицій, які не окупляться в найближчі 15-20 років.
«Річковий транспорт колись відігравав важливу роль в економіці України. В 1990 р. ним було перевезено 67 млн.т. вантажів. Проте, після приватизації Укррічфлоту галузь занепала. Кораблі порізали на металобрухт. Майже повністю зупинилися пасажирські перевезення, а вантажні перевезення скоротилися до 8 млн. т.
Влада вважає, що за нинішніх економічних умов річковий транспорт України потенційно може перевозити до 30 млн. т. вантажів.
Річковий транспорт має свої переваги. Він дешевший та більш екологічний.Проте, відновлення річкового транспорту вимагає великих інвестицій, які не окупляться в найближчі 15-20 років. Зокрема, потрібна модернізація шлюзів, портів, закупівля сучасних кораблів.
Приватний бізнес не поспішає вкладатися в розвиток інфраструктури, а держава теж значно скоротила інвестиції. Влада розраховує, що новий закон «Про внутрішній водний транспорт» сприятиме розвитку внутрішнього судноплавства. Проте, сам по собі закон цього не зробить», – каже експерт.
«Серед новацій закону слід виділити допуск іноземних суден для перевезень річками України. Влада вважає, що це пожвавить зовнішню торгівлю. Але це не так. Адже іноземні кораблі побудовані за кордоном, на них працює іноземні екіпажі, а прибуток від їх діяльності буде виводитися в інші країни.
Тобто, допуск іноземних кораблів не створить нові робочі місця для українців, суднобудівні підприємства України не отримають нових замовлень, а Держбюджет недоотримає податки», – зазначає Олександр Хмелевський
«Через конкуренцію іноземних компаній, українські підприємства будуть втрачати прибуток і не зможуть розвиватися. Англія свого часу стала морською державою завдяки Навігаційному акту Олівера Кромвеля. Який заборонив перевозити англійські товари на іноземних кораблях. Це рішення дало поштовх для розвитку Британського флоту та британської промисловості.
Проте, влада в Україні приймає абсолютно протилежні рішення, що призведе ще до більшого занепаду економіки.
Для реанімації річкового флоту потрібно відродити державну судноплавну компанію та провести модернізацію інфраструктури за державні кошти. Для приватного бізнесу такі інвестиції не вигідні тому сподіватися на них – марна справа. Допуск іноземних кораблів на річки України має бути заборонений», – додає експерт.
Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook Instagram
Youtube та Підписуйтесь!