Сергій Малиновський, власник ПП “ІМПАК”, якому вже більше 25 років. Потужності компанії зосереджені на вирощуванні овочів: це 6 тисяч гектарів оброблюваних земель зі штатом понад 200 кваліфікованих співробітників. Декілька років тому на підприємстві почали освоювати нову нішу — горіхівництво. Про успішний досвід та перспективи українських сортів грецького горіха читайте на SEEDS.
Американська технологія та українські сорти
На карті фізико-географічного районування України місто Андрушівка Житомирської області (де й розташовані сади ПП «ІМПАК») знаходиться на межі лісостепової зони і зони змішаних лісів, на кордоні між Північною і Південною кліматичними областями, яку розділяє так звана «кліматична вісь Воєйкова», або велика вісь материка, що йде уздовж 50-ї паралелі. Виходячи з цього, концепцію розвитку горіхівництва на агропідприємстві вибудовували з сортаменту високопродуктивних, комплексно стійких сортів волоського горіха, адаптованих до ґрунтово-кліматичних особливостей регіону.
– Ми довгий час вивчали досвід та практику європейських і американських розплідників, відтак у себе на підприємстві вирішили впровадити одну з інноваційних технологій сучасного садівництва – створення розплідника волоського горіха із закритою кореневою системою. Для інтенсивного росту саджанців були побудовані теплиці та розсадник, сам сад займає 80 га землі. Втім, просто перенести якусь закордонну технологію недостатньо, її треба адаптувати до клімату, умов та вимог потенційних покупців, – розповідає Сергій Малиновський.
Відповідальність – ознака професійності
– Ви постійно впроваджуєте інновації у сфері вирощування та догляду за горіхами, експериментуєте, співпрацюєте з різними компаніями щодо захисту рослин. Якими напрацюваннями можете поділитися вже і над чим працюєте сьогодні?
– В минулому році ми працювали над тим, щоб виростити хорошу кореневу систему саджанців, вигнати її по величині. Цьогоріч вже активно працювали над самим стеблом рослини – хочемо, щоб воно було товстішим, до закінчення вегетації повністю здерев’яніло та мало ту натуральну структуру, що характеризує якісний горіх. Наступного – це буде вже четвертий рік, як посаджена наша колекція – ми сподіваємося порівнювати всі ці сорти вже за якістю плоду.
– У цьому році ваш розплідник став першим офіційно сертифікованим розплідником горіхів.
– Так, для нас надважливим є питання сертифікації й безвірусності садивного матеріалу, і саме в цьому полягає чимало репутаційних моментів. Дуже приємно, що на сьогодні в Україні в цьому напрямку збільшилась активність і взагалі роль держави. Органи сертифікації не на папері, а в реальних умовах тестують увесь садивний матеріал, що заходить до них. І це вже не формальність, а ознака професійності. Так само держава оцінює матеріал, який приходить до нас – підщепу та привой. Отже, те, що сьогодні ми отримали перший сертифікований розсадник горіхів – це звучить дуже гордо, але разом із тим вимагає великої відповідальності. Тому всі наші зусилля скеровуємо передусім на те, щоб ми точно знали, що у нас – справді безвірусний сертифікований матеріал. А також, звичайно, відшліфовуємо технології.
Половина успіху – це сорт
– На що насамперед робите ставку – на технологію чи власні пошуки, експерименти?
– У пошуку сортового горіха – це, звісно, експеримент. А решта – це відпрацювання певної правильної технології для даного регіону. Немає жодної конкретно виписаної технології для професійного саду, і ми на основі наукових відкриттів, свого досвіду, нових знань, що отримуємо кожного року, формуємо цю технологію та відкрито ділимося нею з усіма охочими. З дрібниць складається все – сьогодні ми показали, яким має бути стовпчик, підв’язувальний матеріал, формування дерев, і якою має бути культура в саду. І якщо ви приходите в сад і отримуєте задоволення, – мабуть, це все-таки якийсь правильний напрямок.
– Чи плануєте збільшувати обсяги насаджень?
– Ми не ставимо мету збільшувати обсяги виробництва горіха, натомість стараємось працювати на якісний показник – щоб наші саджанці гарно росли, а в майбутньому – плодоносили. Наступного року будемо класифікувати ті колекції європейського горіха, що були завезені 2-3 роки тому, – які сорти є ефективними для нашого регіону. Сьогодні найбільші ризики саме в сортах, це основа всього горіхового бізнесу, бо 50-60% успіху дає сорт, а решта – технології.
Цікавинки наступного сезону
– Які сорти сьогодні є фаворитами у вашому саду?
– Фази активного плодоношення ще немає, але дивлячись на сорти української селекції, ми безумовно відчуваємо, що це Чернівецький 1 та Чернівецький 2, Буковинський, Буковинська бомба, Тупорівський, Клишківський. Як запилювач добре себе показав Ярівський. Але сьогодні в Україні є ряд селекціонерів, із якими ми плануємо налагоджувати контакти і робити зимове щеплення їхніми сортами, що також заслуговують на увагу. Це низькорослі середньоплідні, хорошої якості і структури плоду латеральні сорти. Безумовно, продовжимо експерименти з сортом Чандлер, але будемо прислухатися до досвіду господарств південних територій, можливо, вдасться його адаптувати, зробити гібрид, бо це дуже інтенсивний, ефективний сорт. На наш погляд, великі перспективи має і Марс. У кінці року ми проаналізуємо його характеристики – зимостійкість, період вегетаційного росту, скороплідність, і, я думаю, це стане цікавинкою наступного сезону. Також гарно себе показує сорт Легінь Чернівецької дослідної станції. Цьогоріч реєструємо і наш перший власний сорт, із тимчасовою назвою Гальчинський – це доволі цікавий горіх із нашої території.
Розмір має значення
– Наскільки важливими для горіха є засоби захисту рослин?
– Для того, аби весь садівний матеріал компанії відповідав вимогам контролюючих органів та садівників, ми співпрацюємо з Інститутом садівництва НААН України та низкою компаній, що займаються вивченням вірусології, генетики рослин, а також засобами захисту дерев від хвороб та шкідників. Узагалі до засобів захисту можна ставитися скептично, мовляв, у природі горіх росте сам по собі і нічим не хворіє. Ми зробили експеримент: обробили за схемою компанії «Вітера Україна» 15 га. Але і візуально, і з огляду на розвиток та здоров’я рослин видно результат. Тобто це комплекс, що дає рослині можливість показати свій потенціал, гарно рости і розвиватися.
– Дехто закидає вам надвеликі розміри саджанців.
– Ми тільки починаємо працювати в цьому напрямку, але вже відчуваємо агресивне конкурентне середовище. Справді, часто звучить запитання: завдяки чому наші рослини виростають заввишки 2 метри? По-перше, не всі саджанці досягають такого розміру, але це можливо завдяки нашій збалансованій системі догляду. Ми робимо посадку щепленого дерева в період, коли заморозки вже минули – в нашій зоні – це з 15 травня. І термін активного росту в рослинки продовжується в кращому випадку до середини серпня, адже так чи інакше на це впливають наші погодні фактори: або дефіцит вологи, або надмірний холод, або спека. Ми ж за один сезон даємо рослині два сезони, тому що реально, за хороших, правильних умов (саджанцю потрібно бути тепло, комфортно, за температури не менш ніж +15 градусів уночі, вологості мінімум 80% – як для кореня, так і для листа), рослина росте 6 місяців, – із кінця лютого до вересня. Відтак із середини червня-липня або серпня ми їх лише адаптуємо. І вся «фішка» якраз у тому, щоб добитися не великого стебла, а класного кореня, який працює як щупальця, що повністю засвоюють усі необхідні поживні речовини. Тобто корінь – це основа для горіха, як потужний насос. І коли з ним усе гаразд, тоді і стебло виростає гарне. Отож, якщо використовувати правильні продукти, що формують кореневу систему, – амінокислоти, ауксини і гібереліни в розумних правильних пропорціях, ви забезпечуєте собі старт і подальший успіх.
Найдорожчі інвестиції
– Від деяких садоводів часто можна почути провокативні запитання про врожайність і рентабельність горіхового саду.
– Це мій проект, мій ентузіазм, я це люблю, вчуся в усьому світі й запроваджую у себе. А те, що мій сад дасть не американський урожай, а 3-4 тонни з гектара, – такими є реалії нашої зони. Взагалі є три аспекти продуктивності саду: полив, захист і живлення. І якщо ми посадили сад і нічого більше не робимо, то, відповідно, і врожайність буде не більше 2-2,5 тонн. Починаючи з п’ятого року потрібно двічі давати дози азоту в правильній нітратній формі, а також забезпечити воду і тепло. Формування та обрізка – це вже технологія. Але, на мою думку, навіть при виробництві 2 т/га – це доволі рентабельні речі. Тобто можна купити чудовий саджанець, посадити і забути. І тоді толку з того саду не буде ніякого – його з’їдять шкідники, бур’яни та конкуренти. І таких прикладів багато: беруть у нас класний саджанець, садять і кажуть – у мене не приживається. Але я не винахідник, не селекціонер – я плачу за це гроші, роялті, і купую матеріал, який мені дають наукові установи. Тобто міра моєї відповідальності – продати вам здорову рослину, щоб вона мала добру приживлюваність.
Решта вже залежить від вас
– Сьогодні у багатьох людей, що посадили сади 5-7 років тому, є певна загальна нотка незадоволення класичними сортами.
– Ми не наукова установа, але робимо багато паралельних речей, якими повинна була би займатися наука. І зараз докладаємо чимало зусиль, шукаючи і нові місцеві форми, і обмінюючись інформацією серед активних людей у горіхівництві. В усьому світі наука є приватною і, мабуть, нам також потрібно до цього йти. Бо приватні інститути роблять шикарні відкриття, дослідження, а ми трохи застрягли у міжчассі. Так, нам потрібен новий конкурентний матеріал – це тема №1, що в усіх на устах. Нам треба знайти наш український
Чандлер! Люди на 5-7-й рік хочуть мати реальний результат, а не примарну ілюзію того, буде чи не буде в них урожай. Крім цього, треба розуміти, що сад – це серйозна річ, і садові інвестиції в горіх – одні з найдорожчих у світі. Тому добір сорту є дуже важливим.
Прожити два життя, щоб зрозуміти горіх
– У чому, на вашу думку, найбільша проблема українського горіхівництва?
– Ми маємо зрозуміти, що тільки об’єднавшись, станемо сильніші. Проблема українців якраз у тому, що кожен думає про свою унікальність. Але знайшовши правильні сорти, ми зможемо створити конкурентну об’єднану основу, і це дасть нам потужний потенціал в об’ємах – реалізації продукції, презентації себе на світових ринках. Так, сьогодні ми четверті у світі за вирощуванням горіха – але це в загальній масі, а от у професійних господарствах усе не настільки райдужно. Так само, наприклад, коли говоримо про виробництво картоплі: 95% – це приватний сектор, і лише 5% вирощують професіонали, котрі не можуть впливати ні на ціни, ні на інші чинники. Тому зараз у горіхівництві серйозна роль належить Асоціації, обміну досвідом між підприємствами-аматорами. Думаю, не за горами той час, коли ми маємо сісти і спільно визначити український стандарт, адже є чимало людей, котрі торують цей шлях по певних сортах за певними відпрацьованими технологіями. Горіх – така культура, що треба два життя прожити, аби зрозуміти її і зробити якийсь прорив. Але я оптиміст.
– Тобто майбутнє в українського горіха все-таки є. В чому вбачаєте основні перспективи цього бізнесу?
– На щастя, отой бум, коли люди хочуть посадити сад і таким чином забезпечити собі пенсію, трохи минає. Українці починають розуміти, що більшою мірою – це вже аспект професійності. І тут потрібен не тільки ресурс, але й знання та технології. Сьогодні вже є попит на сади повної стиглості плодоношення – є люди, котрі хочуть робити такі інвестиції. Але це обумовлено передусім земельними питаннями – поки що у нас такі проекти не дуже реальні. Втім, у майбутньому, думаю, це стане одним із напрямків професійного садівництва, коли інвестор уже без ризиків хоче купувати якийсь реальний готовий діючий об’єкт.
SEEDS за матеріалами TechDrinks
Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook InstagramYoutube та Підписуйтесь!