Емансипація вже давно розмила межі між так званими “чоловічими” та “жіночими” професіями, утім досі вівчарством в Україні займались лише чоловіки, повідомляє SEEDS. Ця ситуація в галузі зумовлена, зокрема, тим, що для випасу та догляду за вівцями потрібно багато працювати фізично. Тим не менше, за бажання можна впоратись з будь-чим. “Українська дівчина може все”, – говорить перша жінка-вівчар 26-річна Уляна Сулятицька з села Молодятин на Івано-Франківщині.
Дівчина займається вівчарством уже протягом семи років. Близькі спочатку не підтримували прагнення Уляни.
“Багато людей, батьки говорили: “Навіщо тобі це? Ти молода дівчина, потрібно жити, а ти закрилася з худобою”. Але для мене це заняття завжди було приємним, я себе знайшла в цьому”, – розповідає жінка-вівчар.
Перші вівці в Уляни Сулятицької з’явилися, коли дівчині було 18 років. Чотирьох тварин подарував їй вівчар Василь Стефурак, оскільки знав, що Уляна хоче спробувати себе у цій справі. Тепер Василь та Уляна разом займаються цим бізнесом, утримують 300 овець та 50 кіз. 60 тварин – власність Уляни.
Дівчина вміє приймати пологи у овець, кіз та навіть перевертає 120-кілограмових баранів. “Це нескладно, якщо знаєш як”, – говорить Уляна Сулятицька.
“Не бачу проблеми в тому, що дівчина може стати вівчарем. Але слід пам’ятати, що вівчар – це той, хто може дати раду отарі. Пастух і вівчар – це не одне й те ж. Пасти вівці може кожен, зараз навіть електропастух пасе. А бути повноцінним вівчарем – це запустити отару від народження ягняти, вміти приймати роди в овець, лікувати їх, доїти та цілий рік упорядковувати отару, аби вона розвивалася”, – говорить Василь Стефурак.
SEEDS за матеріалами Суспільне Карпати
Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook InstagramYoutube та Підписуйтесь!