Недостатня кількість професійних сховищ гальмує розвиток овочівництва в Україні
Через катастрофу з Каховським водосховищем українським фермерам довелось терміново опановувати овочівництво в кожному регіоні країни. І вони впорались з цим завданням на «відмінно».
Наразі перед фермерами постав новий виклик – створити місця для зберігання вирощеного врожаю. Професійні сховища, без яких нереально отримати ані гідну ціну на врожай, ані планувати експортне майбутнє господарства. Але яких в Україні катастрофічно не вистачає.
Про цю проблему вже давно говорять самі фермери. Тепер на брак овочесховищ звернули увагу і на рівні профільного міністерства. Між тим вирішувати питання будівництва сховищ для овочів потрібно якомога швидше, розповів в інтерв’ю SEEDS Андрій Марущак комерційний директор «Ван Дайк Технікс», – компанії, яка спеціалізується на професійних рішеннях для зберігання та переробки овочів.
– Скрутна ситуація змусила багатьох українських фермерів опанувати овочівництво, та чи достатньо такого для довготривалого розвитку цієї справи?
– Овочі українські фермери вміють вирощувати, у цьому вже переконалися всі. Наростити виробництво овочів вдалось швидко, ефективно та професійно. І це дуже добре. Однак вони не вміють їх переробляти. На сьогоднішній день при такій кількості вирощених овочів в Україні час думати про експорт, бо ринок у нас скоротився і буде скорочуватись ще.
Сьогодні, якщо вірити нашим державним органам, в Україні зосталось біля 25 мільйонів населення. Напевно, що через війну воно буде скорочуватися ще більше. Через це багато експертів вже прогнозують велику кризу. Але що мають фермери: овочів стало більше, а населення – менше.
Нереально змусити меншу кількість людей споживати більше овочів. Потрібно думати про можливості експорту. Звичайно, що тут дуже велику роль відіграють порти і портова інфраструктура. Але до вторгнення це було цілком реально.
Років 10 тому клієнти нашої компанії з Півдня України доволі успішно експортували цибулю до Африки, в Марокко. І причина експорту була схожа на нинішню – не було збуту на внутрішньому ринку. Ціна на експорт з усіма затратами була аналогічна тій, що і на внутрішньому ринку.
Читайте також: Інвестиції в професійне обладнання для зберігання овочів – вигідне капіталовкладення для кожного фермера
На той час не йшлося про тисячі тонн експорту, лише про сотні. До такого кроку їх підштовхнуло перевиробництво, тоді навіть 300 тонн продати в Україні було доволі важко. Не було у той час великих заробітків на експорті цибулі – фермери мали просто стабільний збут і не переймалися через внутрішнє коливання споживання та реалізації.
І це тільки один прилад експортної історії одного продукту. Але таких прикладів було чимало. Зараз логістика значно ускладнилась, але ми всі очікуємо на перемогу і позбавлення від окупаційних сил.
Я думаю, що приклад з цибулею для Марокко може стати одним із гарних напрямків реалізації овочів. До речі, сьогодні саме цим шляхом пішли виробники яблук. Ще не так давно вони намагалися експортувати свої яблука до росії та Білорусі, а вже тепер експортують їх до країн Близького та Далекого Сходу. Якщо внутрішнє споживання яблук впаде, завдяки експорту вони продовжать стабільно заробляти гроші.
Тому я думаю, що овочівникам України теж варто рухатися саме цим шляхом. Хоча цибуля, – це не яблука, для неї процес буде складнішим. А для картоплі це взагалі, здається, нереально.
– А чому це нереально?
– Картопля, – це такий продукт, який в Європі зазвичай не споживається свіжому вигляді. У всьому світі на 90 відсотків картопля переробляєте, і тільки 10 відсотків споживається у свіжому вигляді.
Якщо говорити про картоплю, то в першу чергу варто думати про її внутрішню переробку, гарну, професійну переробку. Щоб вона мала змогу конкурувати з продуктами на світових ринках. Звичайно, що не європейських, але країни Азії та Африка, на мою думку, можуть стати основними споживачами такої продукції.
Населення Африки, чи, на приклад, Індії постійно росте, збільшується добробут населення, яке, звісно ж хоче щось їсти. А такий продукт, як, скажімо, картопля фрі –зручна їжа, поживання якої в світі щороку зростає на 10 – 15 відсотків. Україна могла б стати одним з основних постачальників цього продукту до країн Африки чи Азії.
Але для цього потрібно, щоб фермери або виробники займалися переробкою картоплі у нас, щоб експортувати доводилось вже перероблену продукцію. Це зовсім інші гроші. Тонна свіжої картоплі коштує умовно 8 гривень за кілограм, однак картопля фрі вже коштує приблизно 45 гривень за кілограм. Так, доведеться витратити кошти на виробництво такої продукції, однак переваг у такому процесі набагато більше.
Для початку істотно зміниться вартість логістичних послуг. Порахуйте самі, що вигідніше: експортувати кілограм сирої картоплі по 8 гривень, чи кілограм переробленої на фрі, але вже за ціною 40-45?
До того ж Україна має дуже багато карантинних хвороб та шкідників, недозволених в Європі. Що значно ускладнює експорт сирої продукції. Так, деякі фермери створюють вільні карантинні ділянки, щоб отримати сертифікат для експорту.
Але коли продукт перероблений, – потреба в таких вимогах зникає. Завдяки переробці експортувати ту ж, скажімо, картоплю не тільки можливо, а й вигідно.
– Влада заговорила про брак професійних овочесховищ та переробки, наскільки вона підтримує українських фермерів у будівництві та облаштуванні переробних підприємств?
– На жаль, на сьогоднішній день я не чув про державні програми підтримки. Єдиний дієвий вихід сьогодні, – це пошук іноземних партнерів, які готові долучитися до переробки картоплі в Україні.
Це дуже перспективний напрямок. Україна, як виробник картоплі, вирощує її дуже багато, однак в більшості випадків вона за кордоном мало кому потрібна. Звісно, що ми можемо продавати і сиру картоплю, але це повинні бути сорти придатні для переробки. Наприклад, в Польщі доволі добре розвинуті переробні можливості. Ми могли б співпрацювати тут, але ми не можемо розпочати експорт через карантинні обмеження.
До того ж не варто забувати, що картопля на переробку завжди була доволі дешевою. Багато на ній не вдасться заробити. Чи буде з України експорт картоплі, чи не буде експорту – це не дуже сильно впливає на світові ціни. Вони формуються за рахунок Штатів, Китаю, Бразилії, – найбільших виробників.
Україні краще думати про переробку. Нинішні проблеми з експортом, сподіваюся, змусять наші великі агрохолдинги хоча б трохи замислитись про це. Я маю на увазі не тільки переробку овочів.
– Чи не вбачають аграрні холдинги, які почали вирощувати овочі, непогані можливості для заробітку?
– Заробити це в межах холдингу на овочах важко. Для цього потрібно створювати окрему агрофірму у структурі холдингу. Наймати окремих фахівців. Вирощування овочів і зернових – це зовсім інші речі.
Вирощують овочі в Україні зазвичай середні та малі фермери. Якщо до овочівництва долучаться ще й холдинги, перевиробництво буде неймовірним. Для великого холдинга виростити 100-150 гектар будь-яких овочів не складе проблем. Але що з ними потім робити – це вже питання.
На сьогоднішній день ми бачимо, що ціна на цибулю то просідає, то підіймається. А ось ціна на морку взагалі мізерна. І ми приблизно розуміємо, що така ситуація буде принаймні до середини зими, а то і до початку весни.
– Стрімке зниження цін на овочі пов’язане з браком потужностей для зберігання?
– Є фермери, які мають, умовно кажучи, сараї, де овочі можна зберігати пару місяців. Звичайно, що будуть істотні втрати під час такого зберігання, і фермери намагатимуться реалізувати врожай якомога швидше.
Дехто має абсолютно непрофесійні сховища, зроблені за принципом «аби було». Але таких сховищ, в яких овочі збережуться навіть до нового урожаю, в Україні дуже мало.
Однак відсутність саме таких професійних потужностей для зберігання спровокує в Україні велику проблему і з коливанням цін. Фермери втратять можливість вигідної реалізації, тому що ціна буде постійно знижуватись.
До того ж така ситуація істотно гальмує розвиток професійного овочівництва в Україні. На додачу маємо сьогодні купу інших проблем: окрім війни фермери мусять боротися зі складними погодними умовами та непростим фінансуванням.
Тому особисто я вважаю, що державна підтримка овочівникам потрібна. Для прикладу, ми працюємо з казахськими фермерами, які таку підтримку мають. І завдяки цій підтримці у них з’явилися десятки сховищ.
На сьогоднішній день в Казахстані діє програма державного субсидування будівництва сховищ і придбання обладнання. Розмір субсидій сягає 50% на абсолютно все: від будівництва до придбання ящиків.
Можливо таке субсидування не зовсім правильне з точки зору конкуренції. Але для того, щоб підтримати фермерів в такий, як сьогодні, важкий момент, – це дієвий і необхідний крок.
Я знову мушу згадати, що вирощування овочів — це не холдинги. Овочі вирощують середні та малі фермери. Було б дуже добре, якби такі фермери отримали від держави бодай якісь гранти на розвиток овочівництва, що сприятиме розвитку міжнародного експорту продукції.
З’явилися додаткові питання щодо зберігання продукції та облаштування сховищ?
Телефонуйте: +38 098 271 70 70
Пишіть: VanDijkTechn@gmail.com
Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook Instagram
Youtube та Підписуйтесь!