Ганна Гармаш із Чорткова п’ять років живе в Італії. Там вона закінчила курси і зараз працює на сироварні. В планах у неї повернутися до України і розпочати власну справу — утримувати господарство і варити сир, цим дівчина сподівається розвивати культуру правильного харчування, якій навчилась за кордоном. Про італійський досвід українського сировара читайте на SEEDS.
Маршрут успіху
Ганна родом із Черкащини. Коли їй виповнилося сім років, родина переїхала до Чорткова. Тут Ганна закінчила гімназію, вступила до Тернопільського медичного університету і здобула фах стоматолога. Попрацювавши кілька років лікарем, вона вирішила поїхати до батьків у Рим.
“Мені дуже хотілося пожити в іншій країні, цікаво було більше дізнатися про її культуру та побут”, – розповідає Ганна.
“Спочатку навіть планувати продовжити тут свою професійну діяльність, але коли ближче ознайомитеся з італійською еногастрономією, то вирішила неодмінно спробувати себе у цій сфері.
В Італії – справжній культ їжі, люди прискіпливо ставляться до того, що споживають. Їхні національні страви, продукти харчування не просто смачні, а й корисні, бо виготовлені з натуральної сировини. Мене цікавило все, але найбільше до душі припало сироваріння. Я завантажувала з Інтернету спеціальну літературу, переглядати відео. Як кажуть італійці, «крала своїми очима».Тоді я іще не володіла італійською мовою, але мій рівень англійської дозволив з легкістю опанувати нові знання. За це щиро вдячна своїй учительці з Чорткова Ірині Дмитрівні Чепизі.
Згодом я вирішити вступити до університету, але навчання коштує тут дуже дорого. За один рік треба заплатити п’ять-шість тисяч євро. Тож я вибрала інший шлях – курси сироваріння, вартість яких три тисячі євро. Упродовж кількох місяців слухала лекції, відвідувала ферми, сироварні, вивчала санітарні норми і процес виготовлення сиру. Саме тоді зробила свій вибір – захотіла стати сироваром і в майбутньому відкріти власну справу в Україні”.
Італійський досвід
Половину шляху до своєї мрії Ганна Гармаш пройшла. Нині вона працює у сироварні «Casal del Pino», що в перекладі на українську означає «Сосновий замок». Власницею фермерського господарства, до складу якого і входить сироварня, є Іларія Фенді – донька відомої італійської дизайнерки Анни Фенді.
У господарстві утримують шістсот голів овець. З їхнього молока і виготовляють різні сорти сиру, як-от пекоріно стаджонато, рікотта солодка та солона, качотта і навіть моцарелла. Зазвичай господарі реалізують сир закладам харчування. Також його можна придбати в крамниці, що поруч із сироварнею. Особливість цього підприємства в тому, що тут використовують лише натуральну сировину і не додають жодних консервантів.
“Робота на сироварні не з легких, – розповідає наша землячка. – Окрім мене, працює іще один старший сировар. Варимо сир три дні на тиждень. Щодня переробляємо триста літрів молока, з якого виготовляємо 14-15 головок сиру по чотири кілограми. Спочатку переливаємо молоко у сироварну ванну, відтак витягуємо згусток і розкладаємо у форми. Далі завантажуємо сироватку. Цей процес досить тривалий. Крім того, наше завдання – не лише зварити сир. Цей продукт – живий організм, його не можна просто покласти на полицю. Сир потребує догляду. Треба постійно пильнувати за температурою та вологістю у камері зберігання, контролювати популяцію сирного кліща”.
І хліб пече, і дегустатором буде
Крім виготовлення смачного сиру, Ганна ще й випікає духмянй домашній хліб на заквасці та освоює ще один фах – дегустатора. Це супутня професія сировара. В Україні вона зустрічається рідко, а от в Італії дуже цінується. Після навчання Ганна отримає сертифікат, який дозволить їй брати участь в оцінюванні якості сиру.
Нині Ганна живе мрією повернутися в Україну І розпочати власну справу – утримувати невелике господарство і варити сир. Та головне її бажання – принести культуру правильного харчування, щоб рухати вподобання і смаки українців до кращого.
“Знаю, що реалізувати таку ідею не просто, – каже жінка. – Мої знайомі, які започаткували справу сироваріння в Україні, розповідають, що для того їм довелося “пройти сім кіл” бюрократії, Але я – оптиміст. Мені дуже хочеться реалізувати свої бажання в Україні. Я мрію прославити рідне місто. Тож надіюся, що вже невдовзі ми з батьками та донькою Анною-Марією повернемося додому і м’яку моцареллу та ніжну рікотту, які вже давно є візитівкою Італії, можна буде спробувати і в Чорткові”.
Youtube та Підписуйтесь!