Інтенсивне садівництво — фантастична врожайність і висока рентабельність. Досвід фермера з Черкащини
Микола Сергійович Олійник, керівник господарства «Яблуневий сад» у Звенигородському районі Черкаської області, 25 років займається садівництвом. Майже 20 років тому створив фермерське господарство, вирощує інтенсивні низькорослі сорти плодових дерев. Площа саду Миколи Олійника – 5,25 га (в т.ч. плодоносний сад на карликових підщепах, плодорозсадник, маточник). Детальніше читайте на SEEDS.
Основні сорти товарної продукції: Голден Делішес, Джонаголд, Ред Делішес, Айдаред, Дельбарестівале, Еліза, Ренет Симиренка, Чемпіон, Гала.
Сорт вирішує все
Основний урожай до нашого приїзду в «Яблуневому саду» вже зняли. Урожайність отримали фантастичну. Сорт Голден Делішес, висаджений тільки минулого року, дав 30 тонн з гектара.
– 10-20 тонн яблук з інтенсивною технологією вирощування можна отримати вже на наступний рік після посадки, – пояснює Микола Сергійович. – Чим швидше повертаємо затрати, вкладені у створення саду (а це – 100 тис. грн/га), тим швидше наближаємось до практики інтенсивних технологій. Ми перескочили технологічну норму, рекомендовану технологією. Я знаю: якщо з урожайністю «перебрати», може, й три наступних роки на цих деревах не буде яблук. Однак, я гарантую в цьому саду 50 тонн з гектара наступного року. Якщо, звісно, не буде заморозків в період цвітіння, і якщо град не поб’є… Лупив нас уже двічі на оцих півтора гектарах за останні десять років. Приїжджала районна комісія, нарахувала на цій площі 480 тис. грн. збитків! А ми продали цей «битий» урожай, повернули всі затрати та ще й купили калібрувальну машину голландську і старого ЗІЛа, щоб сипкі матеріали возити. Бо, як писали колись Симиренко і Мічурін, – «сорт вирішує все»! Якщо яблука просто гарні (а люди ж купують очима), – їх куплять тільки раз. А якщо вони ще й смачні, – тричі на день купуватимуть.
Айдаред має велику перевагу перед Джонатаном. Джонатан дуже боїться азоту. Перші 3-4 роки він дуже гарний. А потім починає дрібнішати. І нічого зробити не можна. Азот додав – «стухає», не додав – все одно дрібний. А Айдареду можна по відру аміачної селітри на одне яблуко давати – триматиметься на рівні. Щоб отримувати стандарт за формою, треба садити Айдаред. Яблука шикарні. Але за смаковими якостями дуже поступаються Чемпіону і Джонаголду. Є ще сорт Гала – дуже смачні яблука…
На високому дереві ви знормуєте врожай? Ні. А тут можна зірвати зайві яблука, а інші дорощувати… Чому такі дерева у нас досі майже не садять? Середня врожайність яблук на Україні досі була 19 тонн. Ми знімаємо в середньому 40-45 тонн з гектара. Голландської Ерлі Квін 60 тонн з гектара на третій рік після посадки зняли. В цьому році яблук там немає, бо не стільки перевантаження спрацювало, скільки інші фактори. У нас минулого року не випало жодного дощу за літо, – такого, щоб для саду, а не для бур’янів. А ще ми переходили з ящиків на контейнери.
Ранній Ерлі Квін – один з найкращих клонів Джонаголда. Дорога «цяцька»: 40 центів коштує одна брунечка в Голландії. Щоб привезти в Україну, треба купити ліцензію. Ми завезли його за контрактом без права розмножувати… Ну, хіба бджола занесе, – усміхається Микола Сергійович.
Інтенсивні технології
– При інтенсивному садівництві схема посадки передбачає максимум урожаю з мінімальної кількості землі, – продовжує Микола Сергійович розповідь про свій сад. – Дивіться: відступаємо лише один метр від тину і тут вже стане ряд дерев. Через кожні 80 сантиметрів садимо сорт Чемпіон. Велике дерево накрило б приблизно шість метрів ґрунту навколо себе. Доглядати за ним проблемно. А тут – руку підняв, і яблуко висить на висоті руки. Можливість густішого вирощування таких низькорослих дерев, за моїми підрахунками, додає ще три-чотири тонни яблук до урожайності. Отримуємо стандартні плоди. 75 яблук у кроні по 250 грамів – це 15-20 кілограмів з одного дерева. Множимо на 2 500 дерев на гектарі – отримуємо 40-45, або й до 50 тонн плодів з гектара. А ми тут маємо на кроні по 200-300, навіть по 400 яблук. Це Айдаред заплодоносив.
– Джонаголд свого часу за рекомендацією голландців висадили по 74 дерева в ряду. Схема посадки, яку ми самі впроваджуємо, передбачає 90 дерев у ряду. Поруч з голландським садом вже наші власні яблуньки ростуть. Я на цьому місці вперше в Україні вивів тип саджанця, який називається кніп-баум. Це дворічний саджанець, штам дворічний, а крона – на однорічному прирості. Це ноу-хау в садівництві сьогодні найдорожче і найпопулярніше, бо вже на другий рік дає 30 тонн з гектара. Коли голландці приїхали і побачили у нас кніп-баум – вони остовпіли. Бо були впевнені, що Україна купуватиме кніп-баум у них. В рік посадки я гарантую 5 тонн урожаю. Наступного року гарантія – 20 тонн, якщо будуть доглянуті за технологією. Беремо 5 грн\кг за середню відпускну ціну. 100 тис грн. коштує гектар закладки такого саду. Ми на другий рік повертаємо затрати. 120% рентабельність. Ніде більше ви не знайдете такої цифри в сільському господарстві – тільки в оцьому інтенсивному саду.
Догляд
– На жирній землі у нас дерева добре ростуть, але між ростом і плодовитістю йде конкуренція. І, на превеликий жаль, в цій конкуренції ріст перемагає. Що ми зробили? Підняли місце живлення (прививши). Чим більше дикого штаму, тим коротше дерево зростає і швидше вступає в плодоношення. Знаючи цю формулу, знаючи ґрунтові умови, ми піднімаємося живцем. Щоб піднятися, треба мати дуже гарний стандарт виходу. Чим вище піднімаємося, тим важче скронувати ці гілки. Треба знайти золоту середину, щоб і крона була, і стандарт штаму не менше 80-85 см. Бо якщо гілки ляжуть на землю, яблука будуть несмачні, поточені, вони не дозріють і в супермаркет не потраплять.
– У нас тут з самого початку було багато личинок хруща, – продовжує Олійник, демонструючи власний маточник. – Це дуже складний шкідник. Він у землі і має велику масу тіла, – щоб його знищити, треба багато сильнодіючої отрути. Через нього саджанці сотнями викидали. Тому вирішили викопати їх усі, підготували заздалегідь знезаражену землю. Засіяли площу під маточник гірчицею, обробили фосфорно-органічною речовиною і заорали. Зрізали викопані саджанці на зворотний ріст і тепер матимемо не дворічні, а трирічні. Ми побачили їхнє коріння, відбракували неперспективні деревця і відібрали стандарт. Обрізали, завантажили в ящики з вологою тирсою. Обрізали, щоб наростити «мичку», – тоненькі корінчики. Вони найефективніші. Це своєрідне «зимове щеплення». З такого вихідного матеріалу можна отримати 100 відсотковий стандарт – з гарною кроною, з потрібною кількістю гілок визначеної довжини, визначеними кутами.
Затрати
– Все те, що я хотів зробити, я в своєму житті зробив. Професійно. Для дітей, для внуків. Ніхто мені докорять не буде, що дід був якийсь неправильний. Діти мають вищу освіту, мають житло, нормальну роботу, нормальний бізнес. Трудяться тут в саду, – технологію вони вже знають, бачать, як воно робиться. Сади вже є в Україні такі, як у нас. І я дуже радий, що це з нашої подачі вони з’явилися.
– Документів на державну допомогу не подаю. Питають: «Чого не подаєш? Ми ж тобі і те, і те…» – «Ні, ні, ні! – кажу. – Дякую. Не треба. В нас єсть свої гроші і їх хватає якраз». Ми самі справляємося. Все вкладаємо в сад. 50 тис. доларів коштує оцей холодильник, 8 тис. євро – кара німецька, 13 000 євро заплатили за німецьке холодильне обладнання, яке дійсно дає нормально холод… 41 000 грн. – за свердловину з водою (зараз це вже і всі 100 000 грн). Пилораму купили, теж сума була серйозна… 30 000 грн. піде на новий маточник на орендованій землі. 5 000 євро ще потрібно: лежить в інституті садівництва в Польщі на складі сітка від граду, десь на гектар. Навесні, як молодий сад відцвіте, накриємо його. Візки-контейнеровози самі зробили, теж вперше на Україні. 28 таких візків – цілий поїзд, за трактором заїжджає. Він так зроблений, що не зачепить нічого. Поставили контейнери, приїхали сюди, нарвали, приїхали до камери, каром зняли, в холодильник поставили – і все. В кілька разів швидше! Калібрувальна лінія калібрує на шість фракцій. Шість столиків, кожен регулюється на будь-який розмір. З супермаркету кажуть: потрібен такий-то розмір. Налаштували, завантажили в тару – по 12, 7 чи 16 кг – яку замовили…
Зберігання
– Холодильник у нас німецький. Два фактори важливі при зберіганні продукції: низька температура (не більше +2°С) і малий вміст кисню. Я, до речі, сам спробував проаналізувати: в чому може полягати шкідливість регульованого газового середовища? Якщо серце не подаватиме в потрібній кількості кисню в крові до клітин організму, що з ними відбуватиметься? Вони потихесеньку відмиратимуть. Без кисню все перетворюється на трупну отруту. Я тепер РГС встановлювати не хочу. Буде звичайний холод. Буде натур продукт. Хтось хоче багато грошей? Нехай робить собі газове середовище.
Youtube та Підписуйтесь!