Напад кремлівських військ на Україну для багатьох був неочікуваним. Утім, якщо придивитись пильніше до історичних, соціальних умов та ментальностей двох народів, невідворотність такого сценарію стає очевидною. Цікаву думку з приводу того, чому Росія почала війну, та чим це все закінчиться, висловив професор Києво-Могилянської Бізнес-Школи Едуард Мальцев.
Редакція SEEDS публікує роздуми ученого:
“Трохи про те, чому це сталось саме з нами і що саме ми захищаємо. Питання на кшталт «як це могло статись?», «як росія взагалі могла напасти на Україну?», «куди дивиться російський народ?» спливають знову і знову.
Ідея української державності має довгу і трагічну історію. Так сталось, що Україна географічно і культурно знаходиться в місці зустрічі західного та східного світів. Кожна нова імперія прагнула мати контроль над цією місциною, убезпечуючи власні кордони. Не стала винятком і путінська росія. Тепер вже ясно, що створення/відновлення республіками срср власної державності в москві сприйняли як тимчасове історичне непорозуміння, яке потрібно виправити.
Але українці додали перцю. Бути вільними для нас важливо. Тоді, коли путінська влада почала будувати суспільство тотальної політичної несвободи, українці почали виборювати саме політичну свободу – в тому числі і на майданах країни. Мабуть, культурний код волі підштовхує нас шукати саме політичної свободи: переобирати очільників, скептично ставитись до влади, кепкувати з можновладців, захищати своє право бути вільними. І не боятись. Саме через відсутність страху ми зробили свої кроки від радянської імперії до цивілізованого світу. Від страху втратити безпеку і статус кво до можливості бути собою, створювати себе і власний світ довкола.
В цьому українське суспільство категорично конфліктує з російським суспільством, яке обрало безпеку і тепер підтримає свого незмінного очільника, який цю безпеку забезпечує. Сильний керманич (читай – цар), втеча від свободи, зрозумілий ворог (це ми з вами), мобілізація для боротьби з цим ворогом – важливі елементи цього вибору. Недаремно ми бачимо стільки паралелей між нацистською Німеччиною і путінською росією.
Суспільство в рф прагне величі, оскільки має велику територію, багато нафти та газу, танків, ракет та бомб. Це суспільство підтримує свого царя, оскільки він готовий очолити збройний захист від будь-якого ворога, в тому числі, завдаючи превентивний удар. Пропаганда, яка формує образ ворога «під замовлення» створює паралельну реальність, в яку починає вірити сама – разом з замовником. Спотворена картина світу додає переконаності в тому, що ворог – насправді реальний, цементує всю систему і веде до катастрофічних рішень типу «легкої швидкої спеціальної операції» в Україні.
Саме тому наша Перемога пов’язана з необхідністю повернення ворога до реальності. Санкції мають повернути до реальності російське суспільство. Крім знекровлення воєнної машини, смисл санкцій – змінити економічну реальність пересічних росіян. Тільки так можна підштовхнути їх до питань: чи з тим ворогом боретесь, чи туди веде керманич, чи не потрібно більше саме політичної свободи? А поки цього не сталось, з Україною, українським суспільством воює суспільство російське – колективний путін.
Для самого путіна ми небезпечні тим, що демонструємо приклад політичної свободи – готові скидати клептократів, задавати владі неприємні питання, захищати зі зброєю в руках те, що для нас важливо – своє життя, свою свободу, свою країну, свій світ. І отямитись йому допоможе лише закінчення боєздатного ресурсу – як дзюдоїста зупиняє больовий або задушливий прийом.
Воюємо за Україну! Віримо в Перемогу!
Бо ми того варті) Все буде Україна!”
Youtube та Підписуйтесь!