Дорадництво – важлива ланка між фермерами та світовими інноваціями і сталими екопрактиками
Дорадники – люди, які всебічно підтримують фермерів, або ж простих мешканців сіл, у всьому світі. Для українців та українок їх місія поки що не зовсім зрозуміла. Не всі знають що саме дорадники є не тільки незамінною ланкою між фермерами та різними інноваціями, пише SEEDS.
Дорадники особливо важливі для невеликих фермерів та фермерок, які є основою спільної аграрної політики ЄС. Тому система дорадництва має активно розвиватися і не лише на національному рівні, а на локальному рівні, в невеличких селах. Це про ефективність виробництва у сільському господарстві, зменшення його впливу на довкілля та здоров’я людей. Фермери та фермерки повинні знати до кого вони можуть звернутися, щоб зрозуміти як вони можуть і мають адаптуватися до вимог ЄС, а не залишатися сам на сам, коли все вирішується на національному рівні.
Цей матеріал був підготовлений в рамках інформаційного проєкту про екопрактики для сільського господарства у партнерстві з ГО «Екодія».
Саме дорадники стануть першими помічниками для фермерів та мешканців українських сіл на шляху євроінтеграції та екологізації агровиробництва. Про це в інтерв’ю SEEDS розповів Іван Паньків, Президент Національної Асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України.
– Хто такі дорадники, нащо вони потрібні, та як взагалі працює система дорадництва в Україні та в ЄС?
– Дорадник або дорадниця – це людина, яка може порадити жителю села, сільськогосподарському виробнику, як працювати на своїй ділянці, біля своєї корівки, біля своїх курей, в теплиці. Тобто, – це та людина, яка може підказати, як правильно щось зробити, як і правильно приймати рішення.
Але ця людина не приймає рішення за господаря. Рішення кінцеве – за жителями села чи сільськогосподарськими виробниками.
В світі є два види дорадництва. Це університетська система, яка долучає до роботи фахівців університетів. Інша форма може бути державна або приватна, в ній люди організовуються, розвивають свої знання, вдосконалюють себе та надають ті послуги, які потребують вже інші люди, які до них звертаються.
В Україні дорадництво розвивається з 1997 року, організація в якій я працюю директором стартувала в 1998 році. Перша дорадча служба – це наша організація, з назвою Львівська аграрна дорадча служба, була зареєстрована у 2000 році.
У Україні є багато дорадчих служб, вони різні за формою власності, але більша частина з них сьогодні об’єднані в Асоціацію дорадчих служб України. І ці дорадчі служби утворили свою Асоціацію в 2004 році, президентом якої є я. Вона працює до сьогодні.
– Як саме працює ваша дорадча служба? Люди звертаються до вас, чи все навпаки?
– Все відбувається двосторонньо. Одні люди шукають, де знайти інформацію, або знання і знаходять нас. З іншого боку самі дорадники проводять певні заходи в сільській місцевості. На такі зустрічі приходять люди, дізнаються наші телефони, електронні адреси, а потім телефонують до нас і пишуть нам. А ми пишемо до них.
До нас звертається телебачення і радіо, беруть інформацію від нас і поширюють її серед населення. Ми самі публікуємо різну дорадчу інформацію в журналах чи інших виданнях.
Читайте твкож: Як львів’яни з проблеми відходів створюють стале рішення із вигодами не тільки для міста, а й для фермерів
– Хто саме звертається за допомогою до дорадників? Це переважно фермери, чи прості мешканці сіл?
– Я б розділив наших клієнтів на кілька груп. Найбільш масова група – це мешканці сільських громад, які живуть в селі, і ведуть присадибне сільське господарство. Друга група – організовані виробники товарної продукції. Це люди, які виробляють продукцію вже не для власного споживання, а для продажу. Це можуть бути дрібні фермери, які мають гектар-два картоплі, моркви чи капусти і вирощують її на продаж. Або ж господарі, які тримають 5-10 корів, але хочуть виробляти більше, витрачаючи менше.
Наша Львівська аграрна дорадча служба має досвід роботи і з середніми, і з великими виробниками. Це ті фермери, чи фермерки, які тримають 100 і більше корів. У нас є навіть клієнти, які тримають тисячу, чи три тисячі корів. Це теж аграрні виробники, які користуються нашими послугами.
Ще є одна категорія клієнтів, з якими ми працюємо, – це сільська молодь, школярі. Для них ми проводимо певні навчальні заходи. Ми пояснюємо, як доцільно і чому доцільно ставати фермером, як це зробити, які переваги від того, що людина стає фермером і веде власний бізнес.
І ще одна невелика група наших клієнтів, – це державні службовці, службовці сільських громад і працівники університетів і науки. Це з одного боку вони наші клієнти, з іншого – вони наші партнери, які стають експертами-дорадниками в окремих видах питань.
Читайте також: Які виклики для сталого розвитку агровиробництва можна вирішувати за допомогою точного землеробства?
Наприклад, в нашій дорадчій службі немає постійного фахівця по аквакультурі. Але у нас є експерт-дорадник, який є професором університету. Він знає цю галузь дуже добре, і, коли в наших клієнтів виникають питання по рибництву, ми долучаємо його до нашої співпраці.
– А які ж запити частіше бувають від фермерів? Чого стосуються такі питання?
– Дуже часто фермери звертаються з приводу доволі простих але нагальних ситуацій. Наприклад, бажають купити хорошу корову, але не знають де. Або фермери, які хочуть щось посіяти, але вагаються, де взяти краще насіння.
Часто звертаються з приводу цін. Хочуть дізнатись, чи справедливу їм запропонували ціну на врожай чи товар. Або запитують про репутацію того, чи іншого продавця.
Якщо взяти для прикладу нашу дорадчу службу, то, напевно, 80% звернень пов’язані з виробництвом молока, з корівками. Справа в тому, що ми маємо дуже конкретну спеціалізацію, – галузь молока. В Україні наша організація відома давно і вже має певний попит та імідж.
– А що фермери поки не мають у пріоритетах, але дорадники зацікавлені впроваджувати у сільському господарстві?
– Коли спілкуєшся з фермерами, вони спочатку акцентують увагу на питаннях маркетингових: де купити, яка ціна, а чому так мало нам заплатять? Але коли починаєш розпитувати: як ви виробляєте ту чи іншу продукцію, якої вона якості, – стає зрозумілим, що в них часто відсутні знання про те, що саме вони мають для продажу.
Українські фермери дуже часто не планують свої виробництва згідно ринку, а працюють або ж «за традицією», або ж за тими ресурсами, які мають. Перш за все треба дізнатися, чи варто вирощувати обрану культуру, чи це буде прибутковим, – потрібні елементарні економічні та маркетингові знання.
Наступне запитання: як ви будете це робити? Після нього люди починають розуміти, що в них не вистачає ще й технологічних знань. Під час виробництва того, що в них організоване, вони часто роблять дуже багато помилок, які впливають як на прибутковість галузі, так і на якість продукції.
І якщо вони вже починають це розуміти, – ось тоді вони усвідомлюють, що треба вчитися.
– А як щодо екологічних аспектів аграрного виробництва, чи цікавляться українські фермери цим?
– Наші фермери, від дрібних до великих, часто не акцентують уваги на екологічних питаннях. Тому, ця галузь потребує додаткових знань і, напевно, інвестицій з боку держави, чи наших партнерів. Бо фермери вже знають чим треба годувати корову, але не всі вони усвідомлюють: те, що корова виділяє, – воно може наносити шкоду навколишньому середовищу.
Частина свідомих фермерів вже є. Ми вже можемо говорити про 3-5%, які розуміють: є певні екологічні вимоги, що може нашкодити, наприклад, струмку, який тече біля ферми, чи криниці, з якої вони п’ють воду.
Але якщо це не стосується конкретно їх сімей, споживання води, чи чистоти повітря, – вони не до кінця усвідомлюють наслідки. Тому екологічні питання у сільському господарстві на сьогодні потребують активного просвітництва.
– Які можливості й виклики для дорадників дає євроінтеграція? Чи бачите ви потребу в адаптації та підготовці українських аграріїв до вимог ЄС?
– Перше, що нам всім в Україні треба розуміти, це те, що правила ведення виробництва і життя в селі, зокрема переробка і зберігання врожаю, мають відповідати певним правилам, які сьогодні функціонують в Євросоюзі.
Якщо ми вступаєм до ЄС, – треба відповідати всім вимогам, і робити всі кроки для того, щоб мати ресурси для їх виконання. Тому нам потрібно інвестувати в знання, поширювати їх, відпрацьовувати правила переходу, від того, що у нас зараз є, – до того, що має бути.
Я на 100% впевнений, що ми не зможемо за один день, чи один тиждень перетворити все те, що було поганим на фермі, в чудове. Ми маємо вивчити досвід, вивчити законодавчі правила, закони, і навчити українських фермерів їх виконувати.
Якщо ми вирощуємо на полях овочі, зернові, чи ягоди, або ж вирощуємо сад, – ми маємо знати, що ми можемо давати в ґрунт, і яким нормам це має відповідати. Ми маємо знати правила зберігання навіть… того ж гною. Нещодавно ми мали візит до Польщі і стосувався він саме цієї теми. В цій країні функціонує чітка система вимог щодо зберігання гною. Тут є і система планування, і правила використання добрив мінеральних та органічних, в якій кількості їх можна вносити, яку межу не можна переходити.
В тій же Польщі є дорадча служба, яка фермерам та фермеркам, як вони кажуть «рольнікам», розробляє план використання добрив на своїх полях. І фермер не просто сам це робить, йому допомагає все зробити дорадник.
І тут ми маємо виклик важливий для України, – нам треба навчити дорадників допомагати дрібним виробникам робити і втілювати такі плани. Якщо ми зараз візьмемось вчити всіх фермерів, то нам забракне часу, поки ми всіх охопим.
Тому нам спочатку треба навчити дорадників, як цей план робити. Потім вже вони можуть робити його тут, для українських фермерів і пояснювати їм, для чого це потрібно. Таким чином ми можемо швидко подолати цей важливий виклик, який обов’язково постане перед українським аграрним сектором.
– Знаючи досвід колег дорадників з країн ЄС, чи можна передбачити як працюватимуть еко стандарти? Чи зможуть дорадники, і самі фермери вдосконалити практики господарювання?
– Ми зобов’язані згідно Угоди про асоціацію з Євросоюзом виконати таку важливу вимогу – створити доступ дрібних і малих виробників до сучасних знань та інформації. І ми маємо це виконати. І український Уряд має робити відповідні кроки для розвитку системи дорадництва в Україні. Щоб кожен, хто звернеться, міг отримати потрібну інформацію і потрібні знання.
Через діючу на сьогодні систему університетів, курсів підвищення кваліфікації, ми не зможемо охопити потрібну кількість населення. Нам терміново треба розвивати дорадництво на місцях, у громадах.
Коли Європейський Союз буде надавати допомогу аграрним виробникам, як громадянам країни-члена ЄС, саме вони будуть давати ту допомогу на основі відповідних документів, які нададуть виробники. Ми розуміємо, що господарства, які мають тисячу, чи більше гектарів, або ж мають 500 корів, чи відгодовують щороку 2-3 тисячі свиней, – вони мають своїх юристів, економістів, і вони обов’язково підготують потрібні документи. Якщо регламент буде передбачати можливість їх участі в таких програмах, вони звісно ж скористаються такою підтримкою.
Але якщо родина фермерів є і власниками бізнесу, і працівниками, але вони не є юристами, чи економістами, – такі люди не зможуть самостійно підготувати потрібні документи для отримання допомоги. Тоді українські аграрній сектор зможе не повною мірою використати ту допомогу, яка потенційно може бути нам надана.
Тому дорадники в громадах потрібні будуть саме для того, щоб вміти заповнити всі ці документи, які мають подавати аграрії для допомоги. Це дуже важлива складова інтеграції.
Що цікаво, в тих документах обов’язковим є дотримання, наприклад, елементів добробуту утримання тварин і екологічних аспектів. Якщо фермер, який претендує отримати підтримку, не покаже, що він робить у для запобігання, або принаймні зменшення негативного впливу на довкілля, то він знову не зможе отримати таку допомогу.
– Як скоро в Україні широко застосовуватимуться екологічні практики, – ті дії, що направленні на зменшення негативного впливу на довкілля в процесі агродіяльності?
– Якщо правила почнуть застосовувати вже завтра, – хто їх зможе виконати? Потрібно підготувати для ЄС план перехідного періоду в питаннях застосування екологічних правил.
І нам українцям треба самим рухатися, пропонувати своє бачення. Якщо ми будемо сподіватись на те, що Євросоюз нам все розробить і поставить вимоги до правил гри, то швидше за все, ми програємо, і не зможемо вчасно адаптуватись.
Важливо розуміти, що екологічні вимоги – це можливості та перспективи для сільського господарства, за якими рухається вже увесь світ. Бо усі розуміють вплив зміни клімату і потрібно адаптуватися. Екологічні вимоги навпаки можуть допомогти адаптуватися до нових викликів, які пов’язані з кліматичною кризою (недостатність опадів, вологи в ґрунті, ерозійні процеси тощо). Екологічні вимоги часто означають нові технології, які мають бути доступні та зрозумілі для фермерів та фермерок. Тому якраз роль дорадників та дорадниць – донести ці виклики і запропонувати технології, які вони можуть застосовувати для мінімізації ризиків.
Екодія – це громадська організація, яка вже багато років працює над тим, аби сільське господарство розвивалося із меншою шкодою для довкілля. І ми прагнемо допомагати у цьому фермерам та фермеркам України та дізнаватися про ваш досвід, щоб зробити впровадження сталих практик ще приємнішим та кориснішим для вас.
Долучайтеся до онлайн спільноти та дізнавайтесь про сталі сільгосп практики, а також діліться власним досвідом та ідеями.
Чекаємо на вас за посиланням: https://www.facebook.com/groups/1058353138940722
Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook Instagram
Youtube та Підписуйтесь!