Які виклики для сталого розвитку агровиробництва можна вирішувати за допомогою точного землеробства? Частина 2

0 417

Точне землеробство – високотехнонологічний підхід в управлінні сільгоспвиробництвом який в першу чергу цікавий аграріям бо дозволяє суттєво економити свої витрати на застосування агрохімікатів й пестицидів. Все завдяки детальному вивчені особливостей землі на якій працюєш, знанні на якій ділянці поля який стан ґрунту, чого вдосталь і чого бракує, оцінити врожай, які й де можуть виникнути проблеми, пише SEEDS

Однак ця технологія не лише економічно доцільна, вона ще й екологічно стала так як надлишкові агрохімікати не забруднять довкілля і не завдадуть шкоду здоров’ю людей. Про економічний інтерес та екологічні вигоди для самих фермерів завдяки впровадженню елементів точного землеробства ми поспілкувались із Романом Макухіним, лектором курсу Organic Business Києво-Могилянської Бізнес Школи. В продовження минулої частини інтерв’ю, цього разу пан Роман розповідає про доступність технологій, особливості роботи на схилах та важливість формування нової візії аграрного розвитку в Україні.

Цей матеріал був підготовлений в рамках інформаційного проєкту про екопрактики для сільського господарства у партнерстві з ГО «Екодія».   


Роман Макухін, лектор курсу Organic Business Києво-Могилянської Бізнес Школи

– Точне землеробство – це тільки для агрохолдингів? Чи доцільно і вигідно застосовувати його дрібнішим фермерам України? 

– Звісно, якщо не буде спекуляцій на цьому, як зазвичай відбувається в галузі IT. До сьогодні IT базується не настільки на доданній цінності самої IT-індустрії, скільки на нерозумінні більшістю споживачів процесів IT і виробництва IT-продуктів. 

Хто може оцінити, чому має оперативна система коштувати стільки або стільки? Це визначає лише власник, або керівництво в інтересах акціонерів. Це виключно розрахунок самого IT-бізнесу. 

Так само і з точним землеробством, якщо це буде відбуватися за собівартістю, плюс зрозумілий відсоток на розвиток, як це прийнято у всьому світі, 10-15%, залежно від інтенсивності потреб реінвестицій, – то це буде абсолютно доступним для будь-якого фермера. 



Кількість супутників, які знаходяться зараз на орбітах і надають інформацію сканування в різних спектрах, по полях, незалежно від того, є платник за цю інформацію або ні, вони лишаються і далі на орбітах. Ця інформація вже існує і ці супутники можуть тільки стати більш прибутковими, якщо з’явиться ще один платник за таку інформацію. 

З тими ж дронами сьогодні схожа ситуація. Дронові технології стали максимально доступними. Маленький дрон, на якому можна тренуватися, коштує 20-30 доларів, а далі для агровиробництва, звичайно, потрібен вже дорожчий апарат. Однак тут першочергове питання в навичках. Якщо фермер сам зможе користуватися цим дроном, навчитися його використовувати для того, щоб застосовувати у себе в полі, то це буде зовсім недорого. Спекуляція – це проблема всіх віків.     

– Точне землеробство на схилах. Наскільки відрізняється воно від звичайного?   

– Використання взагалі схилів для оранки, для вирощення будь-яких культур з інтенсивними технологіями, – це божевілля в першу чергу. Тому використання будь-яких дійсно сучасних технологій на схилах зводиться до того, аби їх просто зберегти. Це можуть бути сучасні технології, наприклад, технології розумного терасування. Там, де умови на схилі можна покращити насипаючи тераси компостом, фактично, органічною речовиною. 

Є різні інструменти, різні технології, як можна це терасування зробити не екскаваторами, не бульдозерами, зсуваючи ґрунт, а надбудовуючи тераси природними грядами.  



Це може покращити й водне управління. Коли через зливи ми маємо по схилу потоки, ми можемо цю воду тими ж терасами накопичувати більш ефективно для її використання по всьому схилу. Щоб не відбувались зсуви, які призводять потім до перенаповнення річок і катастроф пов’язаних зі зливами. 

Це все природне, правильне планування, яке могло б в наших умовах тільки покращити результати агровиробництва, довкілля, розвитку громад. 

На жаль, у нас, якщо проїхатися з Києва в напрямку Одеси, то найбільше, напевно, в цьому напрямку ми побачимо різних ярів, схилів, які останніми роками вже почали обробляти, хоча всю історію там тільки випасали худобу. 

По-перше, це порушення законодавства ще діючого. Але через відчутність взагалі будь-якого контролю в умовах військового стану ми не можемо будь-яким чином цьому запобігти.  Тому питання схилів – сьогодні це питання переважно до місцевої влади, до ОТГ, місцевих громад, органів самоуправління. 

Читайте також: Які виклики для сталого розвитку агровиробництва можна вирішувати за допомогою точного землеробства?

На жаль, через комбінацію децентралізації та земельної реформи, сьогодні ми багато де отримали осередки феодалізації, де голова місцевої громади, стає таким міні-феодалом, який розпоряджається комунальною землею, майже як своєю власною. Дуже часто вони закривають очі на те, що такі схили розорюють, не дивлячись на чинне законодавство, на загальнонаціональні норми землекористування. 



– Раніше ви згадували про те, що монокультури – це минуле. Яким же має бути майбутнє АГРО в Україні?   

– Монокультури – це наслідок раніше згаданої «Зеленої Революції». Це Хрущовщина. За часів Хрущова це було необхідністю, тоді був етап насичення. Але вже у 80-90 відбулося перенасичення. На наших теренах воно було не так помітне, тому що після розвалу Радянського Союзу виробництво навпаки почало зменшуватись. Колгоспи закривалися і до початку 2000-тих величезна кількість земель не використовувалась. 

Читайте також: Розорювання схилів України: як запобігти деградації ґрунтів

Тому ми й не зовсім помітили цей момент, але у всьому світі саме у 90-ті роки був період перевиробництва. Цей період показав, що насправді монокультура вже не є необхідною для забезпечення продуктової безпеки в світі і в кожній конкретній країні зокрема. 

Тому тут технологія монокультур вже має розглядатись, як цивілізаційний процес, який ми пройшли. Ті, хто продовжують цим займатись, найбільше винищують ґрунти. Відповідно, подібна монокультурна практика має, якщо не штрафуватися, то обкладатися екологічними податками для того, щоб можна було ці землі потім відновити. Але, щоб в жодному разі не стимулювати вирощення монокультур, як основну практику агровиробництва в Україні. 



На жаль, те, що склалося за останні роки із мега-виробництвами в Україні – ми зациклились на монокультурах. Соняшник і олія, в першу чергу, цукор і цукровий буряк, кукурудза для біоенергетики та ще кілька глобальних товарних позицій. Цукор – це найбільш неекологічний у виробництві і нездоровий для споживання продукт, який тільки можна уявити. Тому продовжувати займатися подібними монокультурами, – це абсолютно не про агробізнес майбутнього. Це вчорашні, навіть позавчорашній день. 

Те, що ми продовжуємо цим займатися і показувати на весь світ, що ми експортери №1 соняшникової олії, – це не здобуток.  

До того ж збіжжя, цукор, соняшникова олія – це не просто не маржинальні, а й часто найбільш дотовані позиції, тобто всі платники податків в Україні скинулися на виробництво цих “соціальних” продуктів, для того, щоб вони дешевше виглядали на світовому ринку, і компанії-виробники отримали з того додаткові здобутки. Які ж вони тоді ефективні агробізнеси? 

 – Будь-які інновації – це кошти. Які переваги отримає фермер, використовуючи точне землеробство? Що очікувати від вкладених грошей?  

– Тут немає однозначної відповіді. Точне землеробство може допомогти там, де ми маємо зрозуміти, що найкраще робити з тим чи іншим ландшафтом, полем. Точне землеробство нам може просто дати моніторингові дані, те, що ми можемо проаналізувати. А далі – це вже мистецтво використання природного ресурсу у вигляді ґрунту та ландшафту. Тому що навіть схили мають чимало відмінностей: в якому напрямку нахил, на південь, чи на північ, яка роза вітрів, які поруч інші природні ресурси, які річки, які озера. Це велике комплексне питання, яке потрібно розглядати цілісно. 



Старі агрономи чудово про це знають, а сучасні   вважають, що це застаріла інформація. Сьогодні агрономам викладають здебільш інструкції з використання агрохімії та приватних патентованих технологій в агробізнесі, а не володіння цілісним розумінням агровиробництва і дбайливе використання природних ресурсів. 

Тому ми маємо на сьогодні таку цікаву ситуацію: з одного боку, ми вийшли на рівень технологій, який забезпечує нам величезні можливості, з іншого – ми не використовуємо взагалі той досвід практичний і академічний, який накопичувався сотні років до «Зеленої Революції».  

Тому говорити про агровиробництво і сучасні технології, коли ми поєднуємо їх з агрохімією, це взагалі не про корисні продукти харчування. Це з одного боку, а з іншого – сьогодні, в час війни, ми забуваємо про те, що все це, в першу чергу, виробляється зокрема із російських нафти та газу. Тобто ми самі фінансуємо наших же агресорів. Нам варто нарешті прибрати всі можливості заробітку для наших вбивць. Розумні альтернативи екологічного агровиробництва існують і саме їх мають сьогодні викладати в кожному закладі аграрної освіти. 

Масштабне й рутинне використання агрохімікатів, до якого призвичаїлись дуже багато агровиробників в час великої війни перестало бути суто екологічною проблемою. Виробництво синтетичних агрохімікатів безпосередньо повязано із газо-нафтовидобутком, зокрема природний газ є ключовою складовою у виробництві амонійних добрив.

Відповідно країна-агресорка є одним з найбільших виробників міндобрив, або ж за рахунок її газу вони виробляються де-інде. Відтак сталі альтернативи синтетичним агрохімікатам, максимально раціональне, точне й ефективне використання поживних речовин у сільському госпадарстві набуває нових сенсіви і має важливість не лише для еколого-орієнтованих фермерів.  

Говорячи про досвід, ми справді проживаємо тепер вікно можливостей, де власні помилки вказують що треба змінити, а напрацьовані рішення випробувані часом доступні. І ще раз хочеться звернути увагу на екологічні принципи в аграрному виробництві ЄС, де детальні плани управління добривами (у т.ч. гноєм свійських тварин) є невід’ємною, рутинною частиною роботи для кожного господарства.

Планування такого “раціону” для своїх земель та агрокультур щороку доступний спосіб для переходу до висотехнологічної практики точного землеробства.       



 

Про ці та інші сталі практики фермерів ЄС та України ми ділимося в онлайн спільноті “Дбайливе фермерство поєвропейськи”https://www.facebook.com/groups/1058353138940722 . Долучайтесь та дізнавайтесь про кращі сільгосп практики, а також діліться власним досвідом та ідеями. Чекаємо на вас!  

 Екодія – це громадська організація, яка вже багато років працює над тим, аби сільське господарство розвивалося із меншою шкодою для довкілля. І ми прагнемо допомагати у цьому фермерам та фермеркам України та дізнаватися про ваш досвід, щоб зробити впровадження сталих практик ще приємнішим та кориснішим для вас.  

 

 

SEEDS

 

Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook Instagram
Youtube та Підписуйтесь!

Залишити коментар

Ваш email не буде опубліковано

Do NOT follow this link or you will be banned from the site!