Сьогодні лінії для пакування овочів потрібні навіть дрібним фермерам – бракує працівників
Українські фермери вміють не тільки добре вирощувати овочі. Вони чудово знаються на доробці та переробці, і навіть мають власне обладнання, що вигідно відрізняє їх від європейських аграріїв.
Попри війну та зростання цін майже на все, фермери України демонструють надзвичайну економічну ефективність. В цьому переконаний Андрій Марущак комерційний директор «Ван Дайк Технікс», – компанії, яка спеціалізується на професійних рішеннях для зберігання та переробки ягід, фруктів та овочів.
Що допомагає фермерам України бути більш ефективними за європейських аграріїв він розповів у інтерв’ю для SEEDS.
– Зважаючи на практику європейських країн, останнім часом ширяться думки про те, що, можливо, краще було б розділити агробізнес на окремі напрямки: вирощування та доробку і переробку. Чи вважаєте ви, що українські фермери мають займатись тільки вирощуванням овочів?
– Може і так, але що ми бачимо в Європі сьогодні, на прикладі наших сусідів? Фермери бідні, і фермери вимагають дотацій. Вони, нажаль, не навчилися ефективно працювати із-за величезних дотацій у ЄС.
Чому в Україні навіть невеликі фермери доволі успішні, я вже не кажу про агрохолдинги. Тому, що український фермер – він знається глибше в темі не тільки виробництва, а й бодай якоїсь первинної доробки чи переробки.
Навіть якщо взяти умовне вирощування зернових, в Європі невеликі фермери не мають можливостей сушки, доробки, сортування насіння чи зерна. А наші – мають. І цим вони доволі вигідно виграють в економіці. В Європі, врожай просто здають тим хто купує – тобто, власникам елеваторів, переробних підприємств, трейдерам.
В Україні фермери самі є власниками елеваторів. Звісно, я не кажу про дуже малих фермерів. Однак аграрії, в яких є 200-300 гектарів вже мають навіть сушарки для зерна. Тобто вони вже просунулися далі європейських колег і мають свою економічну ефективність.
Читайте також: Андрій Марущак: додана вартість і експорт – це те, що допоможе українським овочівникам успішно заробляти в майбутньому
Так що розпорошення на окремі напрямки бізнесу: вирощування та переробка, може стати як плюсом, так і мінусом для фермерів України. Наші фермери, навіть з війною та ростом цін на практично все, демонструють економічну ефективність. І це я говорю саме про невеликих українських фермерів, не про агрохолдинги – там зовсім інша математика.
Натомість фермери Польщі, Німеччини, Франції, Нідерландів, вони вимагають дотацій. Вони вимагають дотацій по тій причині, що вони неефективні на своїй землі. Вони займаються тільки вирощуванням і більше нічим.
Можливо те, що українські фермери трошки більше занурюються в процес не тільки вирощування, а й зберігання, доробки, переробки і всього іншого, допомагає нашим фермерам бути більш ефективними.
Можливо, через це вони і не пускають нас на свій ринок, і не дуже хочуть бачити в Євросоюзі.
– Ви вважаєте, що українські фермери набагато успішніші від європейських, тому, що мають можливості доробки і переробки після вирощування?
– Так. Але, на жаль, наші фермери не можуть собі дозволити суперякісне дороге і ефективне обладнання з Європи. Причина проста – доступ до дешевих грошей у нас, в Україні, мають тільки великі агрокомпанії.
Якби в наших малих фермерів, які обробляють від 50 до 3000 гектарів, був доступ до таких дешевих грошей, які мають змогу отримати європейські фермери. Якби вони могли закласти свою землю, могли абсолютно безперешкодно отримати фінансування, – ситуація була б зовсім іншою.
Читайте також: Професійне & аматорське обладнання для овочесховищ: економимо тисячі, втрачаємо – мільйони
Українські фермери, як не прикро це відзначити, мусять працювати за власні гроші. Звісно, є невеличкі допомоги, субсидії, компенсації та ґранти. Але це не відміняє правило дешевих грошей.
Взяти кредит на 20 років під 1,5-2% річних, я думаю, погодився б будь-який фермер. Він міг би купувати великі машини, комбайни, «сортувалки», «насипалки», «пакувалки» і так далі. Тоді малі фермери могли б робити все те, що роблять українські агрохолдинги.
– Чи вигідно маленьким фермерам України купувати машини для доробки, будувати сховища для зберігання бодай невеликого об’єму вирощеної продукції?
– Сьогодні це стає необхідністю. В зв’язку з ковідом і війною, у нас відійшло на другий план таке явище, як базари. Зараз умови ринку диктують супермаркети – рітейл і вимоги у них зовсім інші від базарних. Супермаркети вимагають калібровану картоплю, цибулю, буряк чи моркву. Калібровану – це означає, що ви не можете туди відправити картоплю різного розміру, тільки, скажімо 60-65 см, інакше з вами ніхто не працюватиме.
Так само супермаркети почали вимагати сортність овочів, тобто щоб картопля у партії була одного сорту і одного призначення. Багато супермаркетів вже хочуть якогось пакування, хоча б елементарної сітки. Але у великих об’ємах цього вже не зробиш руками. Хіба що найняти для пакування тисячі людей, які будуть сидіти, чітко зважувати і пакувати продукцію. Звісно, що в деяких країнах така схема і досі працює, та й в нас так було років 15 тому.
Але автоматичні фасувальні та пакувальні машини – на сьогодні це просто супернеобхідність, якщо ви хочете продавати цибулю, картоплю чи моркву під власною торговою маркою або працювати з мережами на постійних контрактах.
До речі, встановити лінію пакування – це ще й набагато дешевше, ніж наймати сотні людей. До того ж кількість людей, які б погодили пакувати картоплю, цибулю чи моркву катастрофічно мало. Українців, які залучені в сільське господарство, стає з кожним роком дедалі менше. А далі буде ще гірше.
Якщо не перейти на максимальну автоматизацію процесів, з’явиться реальна загроза бути витісненим з ринку овочівництва. Благо, що в овочівництві є багато процесів, які можуть бути автоматизовані. З мінімумом людських затрат, з максимумом використання техніки.
Ця вся техніка є, вона існує вже багато років. Вона доволі ефективна, але на неї треба гроші. Знову ми вертаємося до того, що грантові програми, які є в нас в Україні, вони, на жаль, техніку навіть для первинної доробки і переробки не покривають.
Дуже цікаво було б, я думаю, нашим українським фермерам отримати грант на обладнання для доробки. Наприклад, для мийки чи чистки картоплі чи моркви, фасування цибулі та моркви, чи полірування картоплі або моркви. Такі грантові програми нам необхідні для того, щоб розвивати в подальшому цей ринок. Вони у нас були реалізовані, у вигляді грантів від міжнародних донорів, але це поодинокі випадки.
– Маючи скільки гектарів овочів, фермерам варто вже планувати придбання лінії для доробки чи переробки?
– Це залежить не від гектарів. Для прикладу, є у мене клієнт, який вирощує різні овочі на 30 гектарах землі (всього маючи 130 га), з них 8 гектарів – цибуля. І задля реалізації цієї цибулі він поставив свою пакувальну лінію.
Тобто, не можна говорити, що лінії для пакування недоцільні для маленьких фермерів. У маленьких фермерів сьогодні великі проблеми – немає людей. Доводиться витягнути своїх 60-100 тисяч євро і поставити лінію для фасування. Натомість попит є на цей товар в Україні зараз є.
– Нині дедалі частіше висловлюються думки про те, що українські фермери настільки швидко опанували досвід європейських країн, що тепер вони навіть обігнали в багатьох аспектах європейських колег. Можливо, через те нас і почали остерігатися в Європі?
– Так, нас починають боятися, і ось чому. Якщо нас долучать до європейської спільноти, наші фермери отримають доступ до дешевих грошей. Ось тоді я не берусь прогнозувати, що може бути з якимось європейським фермером.
Наші фермери вже багато десятків років розвиваються за власний кошт. Власними грошима. А це зовсім інше, ніж розвиватися дешевими кредитними грошима, які дають надовго. Зараз з програмою 5.7.9 ситуація трохи покращилася, але це також не панацея.
Щоб поставити, наприклад, повністю сортувальний цех, який буде і пакувати, і фасувати, і сортувати в різні види упаковки, потрібно, в залежності від продуктивності, 150-500 тисяч євро. Витягнути з кишені такі гроші, для невеликого фермера – це, майже, неможливо, а тим паче зараз, у цей час.
– Якщо доробка овочів – справа вигідна, в яку варто вкладатись, переробка, напевно, буде не менш прибутковою?
– Звісно. І ми маємо чимало успішних прикладів цього. Колись давно, ще коли був Green Team, вони скуповували цибулю, чистили її та відправляли на Велику Британію. Щороку їм вдавалось продавати біля 1000 – 2000 тонн такої продукції. Але це незначні обсяги, зважаючи на те, що потужності для охолодження компанія мала на 30 тисяч тонн овочів.
Нажаль сьогодні великих проєктів по переробці овочів в Україні немає. Натомість зараз ми розробляємо дуже цікавий проєкт сушки цибулі в одній із країн. Вони готуються будувати завод з переробки – вакуумної сушки цибулі.
Це доволі дорогий проєкт, дороге обладнання і недешева технологія, але й продукт буде преміум якості із приблизною реалізаційною вартістю €0,6-0,7 за 100 гр. На підприємстві встановлюють сушильне обладнання (вакуумні сушарки), і одразу ж пакувальне. Суха цибуля майже нічого не важить. В принципі, її можна в такому стані зберігати досить тривалий час, якщо у захисному пакуванні, то декілька років.
Якщо порівняти, то маса цибулі після такої переробки стає на 80-82% менша. Тобто ви везете вже не 100 тонн, в загальній масі, а тільки 18 – 20. Це колосальна логістична економія, а ще суха цибуля – це продукт, який не потребує спеціальних умов зберігання.
Ви можете його везти будь-куди і в будь-який час, без особливих вимог до зберігання. Такий товар можна навіть покласти і зберігати просто в сухому складі.
Але при такій переробці є й вимоги щодо самої цибулі – вона повинна мати дуже високий вміст сухих речовин, біля 20-22%. Це неймовірний вміст, для порівняння, в нашій цибулі цей показник на рівні від 6 до 12%.
Наші клієнти планують залучати до цього проєкту контрактних виробників, до двох десятків навколишніх фермерів, які займаються виробництвом цибулі. Заключатимуть з фермерами договір над тривалий строк. Всі вони будуть мати додатковий заробіток. Цибулю будуть купувати по низькій ціні, але так, щоб дати фермеру заробити. Це гарантована ніша для фермера і гарантований заробіток.
Це і є контрактне вирощення, про переваги якого я завжди говорю, таку практику вже давно використовують в Україні наші виробники чіпсів. Тобто, дають насіння за окрему ціну, дають технологію і гарантують викуп всього урожаю, на який вони розраховують. Тут буде так само, будуть давати насіння цибулі і технологію.
Однак цибуля, яка має високий місць сухих речовин, має одну особливість – вона не дає високих урожаїв, максимально до 80 тонн з гектара. Навіть незважаючи на це, фермерам така співпраця вигідна – не треба перейматися, що робити потім. Цибулю потрібно просто виростити, і домовитися про відвантаження.
– Де планують використовувати таку цибулю?
– Така цибуля може використовуватися будь-де: у м’ясному виробництві, у виробництві напівфабрикатів, кулінарії, скрізь, де до продуктів харчування додається звичайна цибуля. Сушена нічим не гірша, і має чимало переваг у зберіганні, логістиці і доступності. Вам, по суті, треба в цю сушену цибулю лише додати трохи води, і вона вже придатна для подальшої переробки чи додавання у страви.
Це вигідний, але доволі дорогий проєкт, але, я думаю, він того буде вартий, і окупиться років за вісім. Що для інвесторів вважається дуже гарним показником. Йдеться про стабільні і гарантовані прибутки. На жаль, будується такий завод не в Україні. Таких проєктів в Україні сьогодні немає. І навіть не знаю, чи колись буде.
З’явилися додаткові питання щодо зберігання продукції та облаштування сховищ?
Телефонуйте: +38 098 271 70 70
Пишіть: VanDijkTechn@gmail.com
Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook Instagram
Youtube та Підписуйтесь!