Кожен сам собі хазяїн: чому всесвітня кооперація забуксувала на ягідних плантаціях України
Попри готову законодавчу базу та стабільну і потужну міжнародну підтримку кооперація в українському плодоовочевому секторі досі гальмує, пише SEEDS.
Таку думку висловив Тарас Баштанник, президент Української плодоовочевої асоціації, під час міжнародної Конференції: СТАЛИЙ АГРОБІЗНЕС: “ТРАДИЦІЇ.НІШІ.ЕКОПРАКТИКИ.ТЕХНОЛОГІЇ.
Конференцію організувала та провела агромедіа-агенція Sapienza.media за підтримки профільних асоціацій: Української Плодоовочевої Асоціації – УПОА і Асоціації виробників амаранту та амарантової продукції.
«Я в галузі 12 років. І ця тема важка. Вона чомусь постійно отримує перехили. У 2020 році був прийнятий закон про сільськогосподарську кооперацію. Тобто законодавча база, плюс-мінус, готова. Можна працювати, все нормально.
Але це законодавча база. По факту є купа програм міжнародної підтримки саме кооперативів, грантів, це популярно, по цьому шляху йшла, наприклад, та ж Польща, а ще раніше і Західна Європа. В Україні ж даних успішних кейсів дуже мало», – констатує Тарас Баштанник.
В чому причини? Тут, за словами президента УПОА, може бути дуже довга дискусія, особисто він вважає, що базових причин декілька.
Читайте також: Сталий агробізнес об’єднав у Києві аграріїв з усієї України
«Причина перша полягає в особливостях розміру українських господарств, які вирощують ягідну чи плодову продукцію. Наприклад, середній розмір підприємства, яке вирощує малину в Польщі – 0,8 гектарів, а в Україні – 8 гектарів. Різниця в 10 разів.
Повірте мені, з досвіду, набагато важче зібрати до купи 10 виробників по 8 гектарів, ніж дрібних виробників. Крім того, якщо виробник великий, і має не те, що 10, а 20 чи 30 гектарів лохини, то він, скоріш за все сам фінансово спроможний побудувати собі холодильник», – зазначає Тарас Баштанник.
На його думку, кількість гектарів та наявність власних коштів – не єдині складові проблеми. Є набагато важливіший, суто український аспект проблеми.
«Я особисто не раз мав дискусії з виробниками тієї ж лохини, у яких є від 50 до 150 гектарів. Нічого з цього не виходить. Починається все з такого: а хто буде головний? На чиїй території, чи землі це буде побудовано, а в якій черговості ці послуги чи сортування чи відвантаження будуть надані, а чия ягода перша? А чия друга, а чия третя?
В даному випадку, на жаль, можна констатувати, що наразі мова про успішні кооперативи системно, на жаль, не йде. Чи йтиме колись, я не знаю, мені здається, швидше «ні», чим «так», – вважає президент УПОА.
За його словами, результат матиме хіба що ситуація, яка склалась свого часу у західній Європі. Тоді через безвихідь з точки зору конкуренції та ринків збуту без кооперації ягідникам не вдавалось взагалі що-небуть продати.
«Але наразі структура ринку в Україні така, що кожен, навіть дрібний фермер, він продає сам. Так дешевше, ніж в кооперативі. Але ж сам. І сам собі хазяїн.
Тому, я думаю, що основні перепони, вони лежать також і в ментальній площині. І, мабуть, будуть ще довго там лежати», – додає Тарас Баштанник.
Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook Instagram
Youtube та Підписуйтесь!