Карпатська порода бджіл походить від темної європейської бджоли, володіє сильним імунітетом через те, що практично повністю сформувалася в природних умовах. Також, ця порода зручно як для великих, так і для маленьких пасік. Про особливості карпатської бджоли читайте на SEEDS.
Спочатку трохи історії
Карпатська порода бджіл походить від темної європейської бджоли, як і більшість бджолиних порід. Але більш точний її родовід вченим поки не вдалося встановити. Є думка, що карпатка є усереднений варіант двох дуже відомих порід: карніки і української степової бджоли. У всякому разі, таке враження складається в процесі спостереження за їх поведінкою. Можливо, що дана версія і є істинною. В її користь говорить також проміжне географічне розташування місцеперебування карпатки, яке охоплює територію між ареалами існування карніки і бджіл української степової породи.
Довгий час про існування карпатської бджоли за межами зони її природного поширення було мало що відомо, і тільки на початку ХХ століття вона стала набирати популярність в Чехословаччині, частиною якої тоді був Карпатський регіон. Приєднання Закарпаття до України (1945 г.) сприяло подальшому просуванню карпатки на схід. У шістдесятих роках минулого століття почалася активна племінна робота з карпатською породою. Ці бджоли привернули увагу багатьох селекційних бджільницьких центрів, розташованих в різних кліматичних зонах радянських республік, включаючи Кавказ, Середню Азію, Сибір тощо. В результаті селекції були виведені кілька внутрішньопородних типів карпатки.
Різновид карпатських бджіл
Найперший і найбільш відомий серед них тип – Вучківський. Практично одночасно з Вучківський був створений тип Говерла. Трохи пізніше виведені бджоли Рахівського типу. Найбільш пізні, що сформувалися відносно недавно – Майкопский тип карпатки (1996 – 2008 рр.) і Синевір (2008 – 2011 рр.). Між собою вони схожі, але відрізняються деталями будови і поведінкою, які не мають принципового значення для рядового пасічника в їх практичному використанні. Наприклад, у Майкопського типу з’явилася жовтизна тергитів, тоді як у інших типів вона відсутня. Забарвлення бджіл Рахівського типу має сріблястий відтінок, а бджолиним маткам Вучківський типу найчастіше притаманний вишневий колір.
Типи Говерла і Синевір характеризуються більшою медопродуктивністю. У бджіл одного типу печатка меду суха, у представників іншого – змішана або мокра. У Майкопського типу мінімальна довжина хоботка на 0,35 мм перевищує цей же параметр у інших типів. При цьому максимальна довжина для всіх бджіл залишається постійною і складає 7 мм. Майкопський тип має дещо менший відхід сімей при зимівлі, менше підмору, він на кілька відсотків економніше використовує корми за рахунок того, що зимові відлиги не провокують матку на початок надмірно ранньої яйцекладки. Всі типи не схильні до роїння, але в залежності від типу воно може варіюватися в межах 5 – 7%. Як ви самі бачите, відмінності є, але вони не кардинальні. А оскільки на практиці чисті типи знайти складно, то і різниця між ними ще менш помітна.
Сьогодні карпатська порода широко поширена на території всього пострадянського простору і прикордонного зарубіжжя (Україна, Польща, Білорусь, Чехія, Угорщина, Росія та ін.).
Особливості породи
Колір бджіл карпатської породи в основному темно-сірий, з варіаціями, без жовтизни (крім Майкопського типу). і залежить від породного типу. Нижня сторона тіла світліше, має опушення. Для трутнів характерний коричневий відтінок, матки в основному чорні, але їх колір також в значній мірі визначається породним типом. Карпатки мають переважно середній розмір, найбільші з них – бджоли Майкопського типу. Особливо це помітно по маткам, які в період максимальної продуктивності важать відсотків на десять більше маток інших типів. Природні умови, в яких сформувалася порода, відрізняються морозними зимами і високою вологістю, тому карпатка добре пристосована до тривалої суворої зимової погоди і відносно короткого, дощового і вітряного літа. У перезимувавших сімей підмору зазвичай небагато. Відхід карпатських бджіл, що зимують на волі, становить не більше 10%. У зимівлі бджоли дуже економні, якщо тільки зима не буде занадто м’якою. У разі теплих зим з тривалими відлигами матка рано починає сіяти, через що витрата меду істотно збільшується. При зимівлі на відкритому повітрі середньої сім’ї буває досить 17 – 18 кг меду, але щоб уникнути непередбачених ризиків краще все ж залишати 20 – 25 кг, з запасом. При «зайвій» кількості меду, залишеного на зиму, бджолосім’ї активніше розвиваються навесні і більше дають товарного меду в сезон.
Навесні бджолині сім’ї стартують швидко. Нарощування сили відбувається різко, в короткі терміни, і до початку травня бджоли вже вимагають розширення додатковим корпусом. А до двадцятого числа повністю займають два корпуси і при наявності раннього взятку можуть продуктивно на ньому працювати.
При сильному взятку карпатська порода дуже вимоглива до наявності вільних сот. Якщо місце для нектару є, то матку вони не обмежують зовсім, і сім’ї зберігають свою силу навіть на дуже тривалому медозборі. Якщо місця немає, то обмежують, але несуттєво. На слабкому медозборі працюють добре, але більшу частину принесеного нектару і пилок використовують для вирощування розплоду.
Деякі матки можуть нарощувати величезну кількість бджіл, хоча пропорційного збільшення запасів меду при цьому не спостерігається. Така особливість не відноситься до всієї породі в цілому, а є властивістю лише окремих бджолиних маток. Стільники в гніздах карпатка будує дуже активно, і при наявності достатньої кількості взятку кожна родина за літо відбудовує (якщо їй давати вчасно вощину) до 20 рамок. А ось прополісу збирає мало.
На новий вид медоносу карпатські бджоли переключаються швидко, причому одночасно несуть нектар з усіх наявних доступних видів медоносів. Таким чином, мономед отримати від карпатської бджоли складно. Працюють бджоли навіть за несприятливої погоди (похмуро, вітер, похолодання). Мед намагаються складати в верхні корпуси. За сезон одна сім’я, при наявності достатньої кількості медоносів, здатна зібрати до 40 – 50 кг меду.
Підведемо підсумки:
В цілому порода миролюбна, але багато що залежить від конкретної матки: поведінка деяких сімей досить неагресивна, а деякі сім’ї настільки спокійні, що дозволяють працювати без лицьової маски.
Сформована практично повністю в природних умовах, карпатка має сильний імунітет і рідко хворіє нозематозом і аскоферозом.
Порода карпатської бджоли зручна як для великих пасік, так і для маленьких, аматорських.
Але зверніть увагу і на негативні риси цієї породи. В першу чергу, це її неоднорідність. Різні сім’ї, навіть в межах одного породного типу, можуть володіти різним рівнем агресивності, матки відрізняються між собою не тільки за кольором, але і дають сім’ї з неоднаковими характеристиками.
По-друге, мінливість ознак, залежно від місця проживання конкретної сім’ї. З десяти придбаних у карпатського матковода якісних маток добре себе проявлять в умовах вашої місцевості приблизно 4 – 5. Решту доведеться вибракувати з якої-небудь господарсько небажаної причини.
Може бути так, що приїхавши в Карпати, ви купуєте у пасічника бджолопакет від дуже мирної сім’ї (і ви самі це бачите!), Привозите їх до себе в степову зону, а через деякий час характер цих бджіл псується. Вони починають поводитися так само злобно, як і ваші місцеві. З тієї ж автентичної маткою!
По-третє, карпатка не бореться з восковою міллю, чим додає роботи бджоляру. По-четверте, сильні сім’ї схильні до крадіжок, хоча свої вулики охороняють добре.
SEEDS за матеріалами AgroStory
Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook InstagramYoutube та Підписуйтесь!