Оксана Мартим’янова заснувала HrechkaSweets і розробила власний рецепт солодощів із зеленої гречки. Оксана мала на меті створити щось оригінальне з локальних продуктів, що мало би передавати український колорит. Як розвивався цей цікавий бізнес та про плани на майбутнє читайте на SEEDS.
Коли все тільки починалося
На початку кризового 2014 р. у моєму житті сталися кардинальні зміни. Мій перший бізнес — крамнички з солодощами у місті Суми — почав тонути. Внаслідок кризи з п’яти крамниць лишилася одна, що працює до сьогодні.
У подальшому все змінив випадок. Одного разу в місцевому супермаркеті мені на очі випадково потрапив кленовий сироп (виварений кленовий сік).
Тоді я й замислилася, а що такого ми веземо з України, коли подорожуємо до інших країн? У відповідь подумалось наступне: солодощі! Далі прийшло розуміння, що я хочу зробити щось із натуральних локальних компонентів. У процесі брейнстормінгу на думку мені спадали мед, горіхи та гречка!
Чому саме гречка?
Остання сподобалась найбільше, адже це популярний національний продукт родом з дитинства для багатьох поколінь. Зрозумівши це, заходилася шукати рецептів солодощів з гречки. На щастя, на просторах інтернету таких не знайшла, та й зрозуміла, що такі солодощі一 вільна ніша. Тому все розробляла самотужки — пропорції, рецептури, формати. При цьому не маючи ані спеціалізованої освіти, ані досвіду у кондитерській справі.
Крок за кроком на моїй кухні народжувалися рецепти — мармеладу, цукерок, грильяжу, трюфелів, шоколадних плиток тощо з використанням зеленої гречки та натуральних компонентів локального виробництва — насіння гарбуза чи льону і меду.
Виникали труднощі. Якщо з гречкою, медом, насінням було все стабільно і чудово, то з шоколадом — проблема. Річ у тім, що я планувала вкривати готові вироби якісним шоколадом — 62% масла какао, а не його замінником — пальмовою олією, підфарбованою какао, як іноді роблять кондитери. Через усі ці фактори я витратила близько року, перед тим як клієнтам запропонувати дійсний варіант цукерок — із зеленої гречки з додаванням меду, насіння, покритих шоколадом.
Чому ми не запустили масового виробництво?
Щодо власного виробництва у невеликому місті виникає багато питань. Перше — приміщення, яких взагалі не так вже і багато, та й ті зайняті. Наприклад, я шукаю зараз приміщення як у Сумах, так і в передмісті. А ще витрати на ремонт чималі — це і комунікації, і вентиляція, і обладнання. Так, холодильні камери — 20 тис. грн, і меланжер (подрібнювач насіння) 一 12 тис грн, і машина для темперування шоколаду 25 тис. грн, і посуд — 10 тис. грн, і до безкінечності.
Друге — сертифікація або отримання всіх дозволів, щоб продаватися у торговельних мережах. У випадку з моїм продуктом все набагато складніше, ніж здається. Все тому, що, на відміну від виробників торта «Наполеон» та інших відомих смаколиків, до нас ніхто такого не робив.
Та й витрати на технолога чималі — не менш як 40 тис. грн за розробку технологічних карт та налагодження виробництва.
Як завоювати серця покупців
Наші клієнти — від 18 до 55 років і більше, як студенти, так і підприємці. Всі вони купують зазвичай одну коробку цукерок — за 150 грн (16 штук), найчастіше з осені до новорічних свят та у другій половині літа. Все інше вважається міжсезонням. Однак у нас зростає кількість корпоративних замовлень — наразі вже 20%. Тобто, приватних — 80%.
Таких результатів я досягла завдяки правильному просуванню продукту — бюджетів на рекламні кампанії не витрачала, розказати про мою продукцію допомогли особисті контакти і рекомендації. Напевне, тому про нас багато хто дізнався як в Україні, так і за її межами.
Та й багато чого планую зробити найближчим часом: запустити власне виробництво та потрапити не тільки до невеликих приватних крамниць, кав’ярень, а й до рітейлу. А вже за 2 роки — експортувати. Разом з цим — збільшити кількість найменувань як у чорному, так і білому шоколаді.
SEEDS за матеріалами БудуйСвоє
Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook InstagramYoutube та Підписуйтесь!