Як жінки представлені в сільському господарстві та наскільки високий рівень гендерної несправедливості в галузі, дослідили фахівці Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО). Це перше подібне дослідження в Україні, повідомляє SEEDS.
Більшої продуктивності сільського господарства, покращення продовольчої безпеки та засобів до існування в сільській місцевості, як зазначається у звіті, неможливо досягти без визнання чітких та взаємодоповнюючих ролей жінок та чоловіків, забезпечення соціальної та економічної рівності обох груп.
Однак у звіті зазначається, що сільські жінки в Україні обмежені у своїх можливостях сприяти сільськогосподарському виробництву та отримувати вигоду від нових можливостей, оскільки вони більше задіяні на неформальних робочих місцях та перевантажені багатьма іншими обов’язками. Сюди входять неоплачувана робота на сімейних фермах, щоденна робота по дому та догляд за дітьми та іншими членами сім’ї. Незважаючи на велике навантаження, їхні зусилля часто непомітні і отримують незначне визнання, економічну чи соціальну винагороду.
«З моменту поширення пандемії COVID-19 багато жінок у регіоні опинилися у ще більш скрутному становищі, оскільки дослідження вказують на збільшення кількості випадків домашнього насильства та збільшення тривалості годин догляду за дітьми через поширене закриття шкіл, – сказала Доно Абдуразакова, старша радниця ФАО з гендерних питань та питань соціального захисту. – Сільські жінки з інвалідністю, жінки з груп етнічних меншин, такі як роми, жінки, які були внутрішньо переміщені, та багато інших, страждають від численних проблем».
Кожен шостий найманий працівник в Україні працює у сільському, лісовому чи рибному господарстві. У звіт представлено, що конкретні типи робочих місць чи професій у цьому секторі, як правило, потрапляють до категорій «жіночі» або «чоловічі».
Чоловіки становлять 71% усіх офіційно найманих працівників у сільському, лісовому та рибному господарствах, тоді як жінки в цьому ж секторі здебільшого працюють неофіційно. Жінками здійснюється 56% праці мігрантів в цілому по Україні та 58% праці мігрантів у сільській місцевості. Чоловіки частіше мігрують на заробітки за кордон, тоді як жінки, як правило, мігрують внутрішньо по країні.
Не дивно, що лише 20 відсотків сільськогосподарських підприємств в Україні очолюють жінки. Що, мабуть, більш дивно, це те, що жінки зазвичай займаються фізичною працею, наприклад, вирощуванням, посадкою, прополюванням та збиранням швидкопсувних овочів, ягід та трав. Тим часом чоловіки, як правило, виконують такі механізовані роботи, як обробка ґрунту, оранка та посадка кормових культур, збирання зерна та кукурудзи (комбайнами), транспортування продукції на ринки.
Чоловіки частіше займаються великим рослинництвом (пшениця, кукурудза, соняшник), тоді як жінки, як правило, зосереджуються на садівництві та травах. Тенденція до чіткого розподілення завдань повторюється у секторі тваринництва: жінки займаються виробництвом молока та роботою, пов’язаною з доїнням та доглядом за коровами, а чоловіки, як правило, відповідають за транспорт та механізовану працю.
Завантажити повний текст звіту “Гендерні аспекти, розвиток сільського господарства та сільських територій” можна за посиланням http://www.fao.org/documents/card/en/c/cb4501uk
Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook InstagramYoutube та Підписуйтесь!