Державний аграрний реєстр – знову воза ставлять попереду коня?
Незабаром Рада вирішить долю повноцінного функціонування всеукраїнського Державного аграрного реєстру. Аргумент переконливий – так, мовляв, фермерам буде простіше отримати Держдопомогу. Наразі Реєстр вже півроку працює у пілотному режимі в шести областях України.
Чи не приховує запровадження такого Реєстру “підводних каменів” для українських фермерів, журналісти SEEDS вирішили розпитати у провідних експертів.
“Від моменту проголошення незалежності в Україні ніколи не здійснювався перепис агровиробників та фермерів. Статистична інформація не завжди мала повноцінні та правдиві дані щодо працюючих аграрних суб’єктів на ринку. До такої статистики не включалися фізичні особи-підприємства, які займалися агровиробництвом, особисті селянські господарства.
Багато суб’єктів, які рахуються у статистичних даних, не працюють — є “сплячими” суб’єктами господарювання. Крім того, держава, акумулюючи державну підтримку, спрямовану на аграрне виробництво, при її розподілі та адмініструванні не завжди володіла інформацією щодо напрямів виробництва, кількості виробленої продукції агровиробниками, наявності земельного банку у таких виробників, та розвитку аграрних територій в цілому.
За таких умов дуже часто агропідтримка отримувалася з порушенням законодавства, нецільовим використанням коштів та певними корупційними ризиками через її неефективне адміністрування”, – вважає керівниця сектору “Сільське господарство” Офісу ефективного регулювання BRDO Ірина Грузінська.
“Державний аграрний реєстр є однією з найбільших реформ у адмініструванні державної підтримки, особливо на сьогодні з відкриттям ринку землі. Завдяки створенню такого електронного реєстру фермери більше не будуть мати корупційні контакти з органами державної влади, натомість отримають можливість подавати будь-які заявки на одержання від держави допомоги в електронному вигляді.
Фермери не будуть витрачати час на збір відповідних документів та даних, які потрібні для одержання державної підтримки, стояти в чергах в органах податкові служби, в банках та інших державних установах. Всі офіційні документи повинні автоматично підтягуватися до цієї бази.
Держава за таких умов матиме значний ефект від цільового спрямування коштів державної підтримки та розвитку аграрного сектору в цілому. На основі такого реєстру будуть прийматися рішення про розвиток напрямів аграрного виробництва, які потребують державної підтримки”, – вважає експерт.
Загалом, за словами Ірини Грузінської, ініціатива дуже позитивна.
“Рішення дуже позитивне. Головне — аби всі реєстри запрацювали, інформація була консолідованою, і використовувала це все не лише держава, а і банки, державна підтримка яких через кредитування є на сьогодні основою для розвитку аграрного сектору. Кредитування стимулює розвивати агробізнес, а не “проїдати кошти” державної підтримки”, – додає керівниця сектору “Сільське господарство” Офісу ефективного регулювання BRDO Ірина Грузінська.
Водночас Андрій Мартинов, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, вважає, що самого аграрного реєстру недостатньо для проведення послідовної державної аграрної політики, а зважаючи на запровадження нових кордонів між районами неминучими будуть додаткові проблеми з веденням такого реєстру.
“Ключовою проблемою аграрного сектору залишається питання гарантування прав власності на землю. Закон про ринок земель сільськогосподарського призначення залишає відкритим питання інституційних гарантій прав на землю для середніх і малих фермерських господарств. Сумною практикою є рейдерські захоплення вирощеного врожаю.
Цьогорічні природно-кліматичні катаклізми фактично залишили українських аграріїв наодинці із збитками. Суто з технічної точки зору аграрний реєстр не становить прямої загрози. Цих реєстрів Мін’юст накопичив чимало”, – вважає Андрій Мартинов.
“Однак досі не наведено зразкового порядку, наприклад, із кадастром прав на володіння землею. Фермери не відчувають себе захищеними від рейдерських захоплень. Тому самого аграрного реєстру недостатньо для проведення логічної, чіткої, послідовної державної аграрної політики.
На адміністрування такого реєстру потрібні додаткові бюджетні видатки. Зважаючи на черговий етап створення об’єднаних самоврядних громад із незрозумілими новими кордонами між районами неминучими будуть додаткові проблеми з веденням такого реєстру. Тобто із його запровадженням воза знову ставлять попереду коня“, – переконаний експерт.
Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook Instagram
Youtube та Підписуйтесь!